"За приблизними підрахунками в океан щороку потрапляє до 8 млн пластику. В Україні накопичено 36 млрд тонн відходів - офіційні дані уряду ... " "Це всі ми" Євгенії Завалій - неймовірно крута повість про страшну проблему нашого суспільства, нашої країни, та й планети в цілому. СМІТТЯ !!! Гори пластику, бляшанки, скло, батарейки й акумулятори, поліетиленові пакети - все це становить загрозу для тварин і риб, забруднює землю та океан, впливають на урожай. І двоє друзів, - просто школярі в приморському містечку беруться писати проект-дослідження про сортування та переробку сміття. Згодом, залучивши однокласників, знайомих і незнайомих жителів міста їм вдалось набрати достатню кількість голосів для підтримки петиції і ось уже через рік в їхньому місті з'явився завод із переробки сміття! Це зробило їхнє місто чистішим і тварини й рибки не вмиратимуть від загального незнання, недбалості й неуважності . Це саме та книга, що має бути обов'язковою до прочитання в шкільній програмі! Це саме та книга, яку має прочитати кожна свідома людина, а потім іти сортувати сміття. Бо це важливо!!! А ще тут неймовірні ілюстрації Марії Фої

Євгенія Завалій "Це всі ми" Тема, піднята у книзі, є чи не найважливішою сьогодні-сортування сміття. Сміття-це те, що поряд. Що кожен із нас бачить щодня-вдома, на вулиці, на роботі, на навчанні, у школі, садочку. Чи подобається комусь ходити біля сміттєвих контейнерів, які переповнені і навколо яких літають папірчики, пакетики поліетиленові, під ними валяються залишки їжі, підгузки. І все це немилосердно тхне, особливо літом, і жахливо брудне. Думаю, не багато цінителів такого натюрморту чи пейзажу знайдеться. А як нам подобаються розкидані пляшки-скляні й пластикові, ті ж само папірчики тощо у місцях відпочинку? А у лісі? Чи на узбіччі? А в річці, озері, морі? Не подобається? Зізнаюся, про сортування задумувалася давно. Найбільше мене завжди цікавило, чому у селі сміття в такій кількості немає, як є у місті. Ні, я допетрала, що органічні залишки згодовують тваринам, бляшанки використовують у господарстві чи прикопують, папір спалюють, пластик теж спалити можуть. У місті із цим трохи складніше. Так, можна задатися метою і максимально мінімізувати кількість сміття. Але чи далеко на власному ентузіазмі можна заїхати? Книга каже, що можна, головне почати і знайти однодумців. Тут дітям, а саме вони й стали рушійною силою екологічних змін у місті, пощастило й з учителем, і з батьками. Та й друзі у них виявилися правильними, хоч і не усі і не відразу. Тож вкотре показано, що великі зміни починаються із малих зрушень. Книга порадувала ще й тим, що тут дуже доступно навіть для менших діток пояснено ланцюжок причина-наслідок. А ще тет круті ілюстрації. Такі морські-морські) Радимо! І тішуся, що одне із найулюбленіших дитячих видавництв нас порадувало й цього разу)

Книгу "Це всі ми" Євгенії Завалій варто читати всім, незалежно від віку. З дитинства ми вчимо дітей, що сміття потрібно викидати в смітник. Нас не вчили, що сміття потрібно сортувати, напевне не знали і самі для чого це робити. Ніхто не задумується про накопичення сміття і якої шкоди воно приносить Землі і навколишньому середовищу. Дана книга несе надзвичайно корисну інформацію для нашого життя. Спочатку автор показує читачеві, що тварини в небезпеці і потребують допомоги. Далі ми дізнаємося причину хвороби дельфінів і як можна їх врятувати. Наталія Завалій наглядно показала всі етапи, які потрібно зробити щоб запустити сортування сміття і головне його переробку і утилізацію. Книга вчить всіх не бути байдужим. Завжди потрібно починати з себе змінювати життя. Надзвичайно приємно і чесно хотілось би щоб у кожній школі був такий вчитель, який зміг би прищепити і розвинути любов до навколишнього середовища. Радимо книгу читати всім. Це не просто книга, а книга-посібник, який вчить цінувати все, що ми мажмо у власному житті.