"Буба. Мертвий сезон" органічно продовжує серію про веселу сімейку чемпіонки Польщі з бриджу, письменниці (як я тішусь, що не читаю її романів), невдахи-телеведучого і діда-гумориста. Ой, ледь не забула про Барташову, яка не тільки підтримує у домі лад, а й готує огидну рибу (чи то вона тільки старому Генрикові огидна). Буба стає дорослішою, а її любовне життя трагічнішим, бо Мілош під час канікул знайшов собі таку ж схиблену на орнітології Ребекку. І, погнавшись за яскравою птахою, він забув про ту вірну голубку, яка все чекала на нього. Це могло б жахливо закінчитись, якби Агнешка (а саме так звати Бубу) не почала місію порятунку. Не знаю, як кому, а для мене ця дівчина - той ідеал справжнього безкорисливого героя. Та все ж читаю "Бубу" я не через неї, а через дотепного діда, який взявся освоювати інтернет. Так, він міг би стати одним з високооплачуваних тролів, але використовує мережу для того, щоб розбавляти самотність. І навіть знаходить хорошого друга там, де й не сподівався. Люблю "Бубу" за те світло, яке вона несе, за незатертий гумор. За чудовий переклад - голосую обома руками - це прекрасно. Дуже рекомендую тим, хто любить згадувати шкільні роки. І, певна річ, тим, хто якраз у школі вчиться.