Книга не дуже сподобалась, можливо сюжет не для мене. Але герої!

«Буба» - це перша частина дилогії про дівчинку-підлітка Бубу, яку насправді звати Агнешкою, від польської письменниці Барбари Космовської. Буба носить джинси і просто закохана в мартинси, а також в неї є «бунтівний» дідусь Генрик. Він полюбляє лотерейні білети та сваритися з усіма, а також регулярно грає зі своєю онукою в бридж, і, потрібно визнати, у Буби до бриджу неабиякий талант. Батьки дівчинки – це доволі відомі люди, які рідко бувають вдома і фактично не мають часу на сердешну Бубу, а старша сестра мріє стати кінозіркою, хоча в неї за плечима не надто щасливий шлюб та маленька дитина. Буба змушена жити у такому «шаленому» ритмі, до якого додані ще такі підліткові проблеми, як нероздільне кохання та навчання… «Буба» сподобалася мені тим, що вона не вчить тебе, як слід робити, а як ні. У цієї книжки, на мою думку, вже достатня аудиторія аби розуміти, як слід робити, а як ні. Ця книжка – це про перші поразки та перші перемоги над собою і в складних ситуаціях, про батьків, які ігнорують своїх дітей та про дівчинку, яка самостійно намагається вижити в справжньому світі. І хоч це доволі серйозна проблематика, «Буба» зовсім не сумна, навпаки, вона дуже затишна та іронічна. Рекомендую не тільки підліткам, а й дорослим

Як на мене, то сучасної підліткової літератури в українській прозі відверто мало. Сьогодні така загальновизнана класика як твори Твена чи Верна, не надто приваблюють підлітків. Світ змінився, і твори нашого дитинства сучасним підліткам, відверто кажучи, не дуже "заходять". Головна героїня книги шістнадцятирічна дівчинка, яка живе своїм життям. Батьків вона не цікавить, вони зайняті іншими справами. Лишається діди та однолітки. Книга написана без моралізаторства. Вона не вчить як потрібно жити. Автор просто описує життя підлітка, розбавляючи історію різними кумедними ситуаціями та цікавими історіями. Головна героїня живе строкатим життям, і читач сам повинен зробити висновки щодо самої ситуації, коли персонажу такого віку потрібна підтримка та порада батьків, чи хоча б старшої сестри, а натомість отримує лише байдужість. І коли трапляється лихо, то дорослі починають згадувати про не таке виховання чи поганих підлітків. Цим самим розписуючись у власні байдужості та неспроможності допомогти у важку хвилину.