Невелика за змістом драма Лесі Українки “Бояриня” розкриває величезне коло національних, суспільних та історичних проблем. Руїна, гетьманування Петра Дорошенка — часи колоніальної політики російського царизму та безперервної боротьби українців проти внутрішніх і зовнішніх ворогів, а також гетьманських міжусобиць – цей непростий період в історії держави. Цей твір про тугу за Батьківщинею, про два світі – один такий рідний та знайомий, інший холодний, сірий, чужий. Оксана вирушила за чоловіком на чужину. У неї новий титул боярині в Москві, та вона понад усе намагається зберігти український побут, звичаї та традиції. Ой як нелегко їй там було. Тим більше, що чоловік, у страху втратити місце служби та в підлабузному бажанні прислужитись цареві відтинає усі ті ниточки, які так міцно зв’язували жінку із Батьківщиною. Як можна любити рідну землю, понад життя. Як важливо не втратити почуття національної гідності та самосвідомості. Як підло зраджувати за гроші найдорожче. Драма “Бояриня” написана більша ста років тому. Але історія повертається і сьогодні вона актуальна, як ніколи раніше.

Не пригадую, щоб я у школі читала драматичну поему ,,Бояриня" Лесі Українки. Пам'ятаю лише, що дуже багато уроків української літератури було присвячено її драмі-феєрії ,,Лісова пісня". Нещодавно вирішила надолужити ,,прогалину", оскільки з таким твором однозначно слід бути ознайомленим. Класика, яка, на жаль, досі перегукується з реаліями теперішньої України...( Мабуть, недаремно кажуть, що історія - циклічний процес, і якщо не засвоїти уроків минулого, чи слід очікувати на щасливе, безхмарне майбутнє? Даний твір написаний нашою геніальною Лесею у далеких краях, а саме у Єгипті, де вона проходила курс лікування від сухот, дуже гостро відчуваючи тугу за Батьківщиною. П'єса лягла на папір всього за три дні. В майбутньому її чекали визнання та аншлаги на театральних сценах, шістдесят років суворої заборони щонайменшої згадки про неї, діаспоріальні перевидання, й, нарешті, повернення до українського читача та глядача. ,,Бояриню" опрацьовано також і як оперу. Головна героїня - бояриня Оксана, яка походить із поважного козацького старшинського роду. Безтямно закохана у боярина Степана, українця, який служить при дворі московського царя, вирушає з ним на чужину. Події відбуваються під час доби Руїни на території українських земель(друга половина 17-го століття). Однак, як казав один із наших класиків, на чужині - не ті люди, тяжко з ними жити... Такі твори глибоко западають в душу. Їх слід перечитувати і відвідувати вистави. Їх слід екранізувати і всіляко пропагувати головні ідеї та цінності. Робити висновки. Бо вони - про нашу історію. І хто, як не ми, повинні дбати, що подібні сумні сторінки більше не траплялися у нашій прийдешній історії?