Про такого нашего отечественного писателя, поэта и музыканта, выходца из моей области, по имени Сергей Жадан я слышал многое - кто-то им восторгается, кто-то не понимает, кто-то его недолюбливает. Я с ним не познакомился в школе - тогда его еще не было в программе, но хотел как-нибудь почитать. Вот проблема в том, что у него мало прозы и она очень дорого стоит. К счастью, получилось урвать "Биг Мак" за скромную цену. Так вот - книга бесполезная, скучная, ни о чем, но читается легко. Данная книга представляет собой сборник короткой прозы, а именно состоит из трех частей, в каждой по несколько рассказов. Вроде как есть общая тема - иностранцы. То иностранцами оказываются сами герои в других странах, то в другие страны приезжают иностранцы. Но, по сути, везде происходит одно и то же - герои пьют, курят, колются, нюхают. Их все время рвет, они ищут новую дозу, ищут себе женщин, приключение на заднюю точку. Но все это настолько скучно, настолько однообразно, но не это самое страшное - это все абсолютно бессмысленное, ни о чем. Вообще ничего толкового не происходит. Никто никуда не приходит, никто не получает никаких уроков, никто ничего не понимает - всем бы лишь пить и совокупляться. Короче - никому не советую эту ерунду, книгой назвать это не поворачивается ни язык, ни рука.

Загалом, я мало читаю українських письменників та письменниць, тому останнім часом вирішую цю проблему як можу. По-перше, мені цікаво знайомитися з сучасною літературою як людині дотичній до цього, по-друге, хочеться покращити власну українську мову, тому цього разу мені до рук потрапила книга Жадана. Давно чула про цього письменника, проте не було нагоди з ним познайомитися, власне з його творчістю. А тут якраз мені ще й пощастило безкоштовно отримати книгу "Біг Мак. Перезавантаження". Чесно, я навіть не цікавилася про що книга, бо ж моєю ціллю було познайомитися з творчістю автора, а не читати конкретний твір. Отож, коли вже книга була в мене в руках, я трохи розчарувалася, побачивши, що це збірка. Не люблю різноманітні збірки, бо на жаль, вони дуууууже рідко бувають влучними та оповідання з подібних книг не залишаються у пам'яті. Прочитав і забув. Що читав, хтозна. Тим паче така тем подорожей та спогадів молодого чоловіка мені якось не дуже імпонувала, проте я почала читати. І чесно, якось не захопило. От прямо з перших сторінок, я знаю завжди читатиму книгу далі чи ні. Чи вона варта уваги чи ні. А тут ну таке собі. Отож як я завжди кажу - не оцінюйте автора за 1 книгою, але ця мені точно не припала до душі.

Для мене Жадан є бітником, або якщо точніше його проза мені нагадує бітників. Керуак коли вирішив написати свій геніальний роман «В дорозі», то не вигадував хитрих сюжетів, а просто описав частину свого життя. Подібне робить Жадан, це помітно в романі «Депеш Мод» і аналогічно в збірці «Біг Мак. Перезавантаження». Більшість історій мають реальне підґрунтя, і це відчувається. Що б Жадан не писав, завжди відчувається присмак Донбасу, навіть, якщо він пише про Відень чи Берлін. В збірці відчувається нотки болю, часом розчарування, ніби для автора болить Донбас, ніби частина його душі залишилася там. Але є і відчуття надії, ніби автор говорить, що не все втрачено. Також відчувається різниця між молодим Жаданом і більш зрілим, відображається на речах, які цікавлять автора, але всі ці оповідання об’єднує алкоголь, свобода і пригоди. Це книга про паломництво із Сходу на Захід, на думку автора воно розпочалося у вісімдесятих, але я думаю, що воно було завжди. Книжка про людей і їхні долі, про пошук себе і свого місця в світі. Мені сподобалося, особливо про Юрка Прокальчука.