Отримав велике задоволення читаючи цей роман Джона Едварда Вільямза. Книга написана у вигляді вибіркового листування або уривків з щоденників. Здавалось би такий вигляд подання є не надто читабельною, та обмежує можливості для маневрів. Хоча в цьому випадку все в виглядає дуже органічно. Роман охоплює великий проміжок часу ранньої імперії від смерті Гая Юлія Цезаря та боротьба за владу, громадянська війна. Завершенням громадянської війни та об'єднанням всіх римських провінцій завершується перша частина книги. Друга частина розповідає про золоту добу правління Октавія, його складні стосунки з дочкою та пасинком. Жертви, на які доводиться йти імператору задля Риму, жертвуючи навіть близькими. І в наслідок, доводиться передати владу жорстокому Тіберію, якого він так не любив. Загалом, читаючи цю книгу, доводиться часто заглядати у Вікіпедію та почитати про події або про інших героїв книги. Книга шедевральна і загалом жодних ляпів я не помітив.

Шукаючи на просторах інтернету якісь цікавинки по історії Стародавнього Риму, я ненароком наштовхнувся на цей роман. Одразу вирішив дізнатися трішки більше про автора, адже про Джона Вільямса я взагалі нічого не чув. Думки людей, які читали цей твір, розділилися, дехто хвалив роман і захоплювався ним, але були і читачі,які критично поставилися до цього твору. Особисто я даний роман довгий час обходив стороною, адже я не звик до такого способу подання матеріалу, бо він написаний у формі щоденника і являє собою,по суті,збірку листів різних людей, які жили в одну епоху - від періоду вбивства Юлія Цезаря і правління першого римського імператора Октавіана Августа. Саме про нього мова й піде у цьому творі. Чесно кажучи, даний досвід прочитання такого романа-щоденника мені сподобався, адже відчуваєш себе наче дослідником, який знайшов щоденник якогось політичного діяча часів ранньої імперії і почав досліджувати дану тему. Спочатку скептично поставився до такого викладу матеріалу,але після прочитання ні краплі не жалкую,що витратив час та гроші на цей роман. На мою думку,воно було того варте! Тому, якщо хочете почитати щось незвичне за структурою написання, то раджу звернути увагу на цей роман періоду Римської імперії. До речі, автор зазначає, що не все у романі є правдою, деякі деталі він придумав, але за відсутності потрібних античних джерел цього періоду, йому можна цю вигадку і пробачити. Роман написаний якісно і змушує задуматися після прочитання. Однозначно, він залишить свій слід у вашій душі, адже за "прохідні" романи премії не дають!

Цезар гине в результаті змови. Рим потопає в корупції та інтрига консулів. Республіка занепадає у хаосі беззаконня. Околиці імперії захоплюють вороги. З цього починається книга і правління Октавіана Августа. Імператора, якого признав своїм сином і хотів бачити наступником Цезар. Хто ж він? Розсудливий та холоднокровний з живими очима - таким він залишається протягом усього життя і таким постає на сторінках книги. Виграє битви, домовляється з Сенатом, веде майстерну гру з недругами, зрештою, повертає Риму спокій і славу. Написана цікавим епістолярним стилем, книга складається з листів, спогадів, протоколів, записів у щоденнику, з яких поступово вимальовуються події, вчинки, люди. Це не історія життя Августа, це швидше історія Риму, у яку вплетені долі людей. Зі сторінок постають Цезар, Ціцерон, Марк Антоній, Клеопатра, Юлія - єдина донька Октавіана, Горацій, Овідій та інші. Використовуючи фрагменти історичних документів, автор вказує, що це все ж художня проза, де він залишає за собою право змінювати послідовність подій чи створювати невідомих персонажів. Зустрічаються описи побуту римлян, традиції. Зокрема, поетичні вечори, бої гладіаторів чи похорон матері Октавія Атії. Але особливо вражають шлюбні закони - одружувались і розлучились заради вигоди, щоб показати прихильність до окремого клану.