Зібравшись з силою духу вирішив продовжити читання цього "євангелія лібертаріанства". Сюжет продовжується протистоянням чесних та порядних бізнесменів із "злою" та "загниваючою" державою в якій посилюється економічна криза але тут автор ще й додає детективний елемент. Вийшло як на мене заштамповано та непереконливо. Особисте життя головної героїні з якою очевидно асоціює себе автор перетворюється на повний фарс в стилі бразильських мильних опер. Тому любителям любовних перепитій та сюжетних ходів в серіалах про дон хуанів та марій рекомендую.

Друга частина монументальної трилогії позаду. І я все більше розумію, як здорова і логічна, як правильна і геніальна думка, що червоною ниткою йде через всю історію: ти не повинен жертвувати заради іншого. І ніхто інший не повинен іти на жертви заради тебе. Боротьба верхівки сильних світу цього і купки творців-творців-промисловиків-людей-ідучих-по-життя-з-метою продовжується. Руйнуються заводи, сходять з рейок поїзда, грошей споживається все більше, багатії божеволіють ще швидше і пускаються у всі тяжкі. Такий собі бенкет під час чуми. У цей час Дегні Таггарт веде боротьбу за справу свого життя - залізницю. З безглуздим керівником-рідним братом Джимом, який ще та ганчірка, не знає, чого хоче і тільки й може, що слідувати за сліпою верхівкою, з цією ж верхівкою-чортовими бюрократами, які не хочуть працювати, не хочуть вести бізнес, а обстряпують свої темні справи, прикриваючи сь. "В ім'я бідних народів ми закриємо передову промислову залізничну лінію! В ім'я жебраків районів ми знімемо з цієї лінії рейки і побудуємо новий шлях, щоб бідні-нещасні могли пару разів на тиждень кататися в місто! В ім'я великої чесноти ми втратимо вантажоперевезення, клієнтів, прибуток, але допоможемо! цілі, але все, що ми робимо, це заради найвищого блага! Тоді ж Хенк Реарден, промисловець-винахідник із великої літери намагається відстояти своє виробництво та свій унікальний сплав. Але найвищі ешелони проти - вони ухвалили закон про загальну монополізацію виробництва державою! Це теж заради найвищого блага – тепер вони можуть самі вирішувати, куди постачати метал Реардена. Навіщо він потрібен на залізницях, на інших виробництвах, медицині та у будівництві, якщо з цього унікального металу можна робити виделки та ложки, ножі та брошки, а ще постачати купи тонн для "своїх" людей та їх незрозумілих цілей? Хенк - скеля, але його завзято намагаються зламати, якщо не грубою силою, то шантажем та обманом. Але він не здасться, доки йому є, за що боротися. І за кого. А ще є Франсіско Д-аконія. Блискучий аристократ, у якого все завжди вдається. Людина великого розуму і великих діянь. Яку роль він відіграє в цій боротьбі? Чий бік прийме? І, звичайно, Джон Галт. Руйнівник чи винахідник? Він за чи проти? Яку гру він веде і куди забирає всіх чесних та гідних людей? У чому його призначення? Та хто ж такий, зрештою, цей Джон Галт?

Узявшись перечитувати цю серію, я думала, що мені вистачить першої частини - просто нагадаю собі сюжет та й годі. Але спинитися, прочитавши одну книжку, неможливо, навіть якщо вже знаєш головний секрет. Інтрига у виконанні Айн Ренд тримає навіть тих читачів, які вже знайомі з романом. "Невідомий руйнівник" і далі краде з життя Даґні найкращих працівників і партнерів і щоразу це боляче, і щоразу дивуєшся та захоплюєшся силою цієї жінки. Не стоїть на місці і любовна лінія сюжету: цього разу напруга між Генком і Франциско досягає неймовірної сили. Чи не найкраща, як на мене, частина книжки - монолог Франциско д'Анконії про гроші. Я погоджуюсь далеко не з усією філософією Айн Ренд, але в цих роздумах про призначення та цінність грошей точно є раціональне зерно. Шкода, якої завдають політикани для економіки, це, на жаль, щось дуже знайоме, і в реальному житті все звичайно не так прямо і чорно-біло, як в "Атланті...", але теж присутнє. Словом, роман цікавий навіть для повторного прочитання. Вдруге можна, спираючись вже на більший життєвий досвід, побачити нові нюанси, нові причини погодитись чи не погодитись із авторкою. Але думати книжка спонукає - це точно.