Здавалося б, вічні сюжети - для того й "вічні", що про них уже давно всі все сказали-виповіли - та й овсім! Аж ні! Знаходиться такий собі Іво Брешан - і пише текст (аж трилогію текстів, як не помиляюся, бо там десь ув анотації таке вигулькувало!), а потім - видавництво "Комора" - і творить потужний переклад... І ваше уявлення про звичне й традиційне - докорінно змінюється! Бо НЕМАЄ нічого сталого, НЕМАЄ нічого стабільного у світі, роздертому війною, жагою влади, грошей і інших якихось речей. Цей текст - гарно укладений і досконало продуманий експеримент, це, безперечно, авантюра й провокація. Спершу вас збиватимуть із пантелику, потім ви дошуковуватиметеся виходу так, начебто було ув'язнено особисто вас самих, а не персонажа Брешана, далі - зневіритеся, іще потому - все одно прагнутимете переграти тотальне Зло... Чи вам це вдасться? А чи вдасться це самому авторові? Або його героям? Хоча би центральним із них?.. "Астарот" - про нас самих і наші свідомо-неусвідомлені прагнення. Про зло в нас самих, під і поза нашою волею. Про всепрощення й усебезвихідь. Про вбивства й катування, яких так у наших буремних часах НЕмало, аж вони ПЕРЕСТАЮТЬ вражати чи розчулювати. І, може, саме тому ця книга - про ПОВЕРНЕННЯ до ПЕРШОджерел і відшукання всього ЛЮДСЬКОГО в ЛЮДИНІ... Навіть тоді, коли вона ВЖЕ ЗАПРОДАЛАСЯ, уже спокусилася своїми-чужими срібняками, проте все ще спрагла СПАСІННЯ й ПОРЯТУНКУ, усе ще ЛЮДИНА... До прочитання й ґрунтовного осмислення! Книга, що ставить запитання й НЕ пропонує однозначних варіантів для їхнього вирішення.

Угода з дияволом, мабуть, належить до переліку "вічних" сюжетів у мистецтві. Класична філософська драма була започаткована німецьким письменником Гете в першій половині ХІХ століття, а на початку ХХІ століття хорватський прозаїк і драматург Іво Брешан використав її для написання роману "Астарот". Головний герой книги - Мартін Борас - погоджується продати свою душу за матеріальні блага. Він успішно доживає до глибокої старості, аж поки на смертному одрі його навідує Астарот і нагадує, що настав час платити. І тут починається найцікавіше, бо події відбуваються у кривавому ХХ столітті з його двома світовими війнами, репресіями, тоталітарними режимами та іншими жахіттями, які довелося пережити людству в цей період. Відтепер безсмертній душі Мартіна Бораса доведеться виконувати доручення Астарота, переселяючись до тіл інших людей і брати активну участь в політичному житті хорватського суспільства ХХ століття. Від час читання "Астарота" волосся на голові стає дибки, бо усвідомлюєш, що насправді людство давно саме себе помістило в пекло, вибратися з якого з кожним днем шансів стає все менше й менше.

Коротко: що нам ВІДОМО : дана історія закладена сотні років тому, мама вчила, що не можна заключати підозрілі угоди з дивакуватими особистостями. Мораль історії закарбована ще з дитинства. Урок пройдено. Всі щасливі. Що нам НЕ ВІДОМО: не все чорне - є чорне. Перевести бабусю через дорогу - не завжди добре. Зайвий шматок торту - поготів не проблема, а маленький вибух в особистому балансі між бажанням та наслідком. Книга демонструє "ту" сторону, на яку нам й поглядати заборонялось. Але ці часи давно пройшли, тому якщо у вас є бажання подивитись, а що буде, якщо... - книгу в руки та вперед. Не коротко: Ти відчуваєш, що тебе намагаються спокусити. Тільки ти розумієш, що спокусою є не той заборонений "фрукт" - а можливість зрозуміти, що добро не переможе. Та й зло не переможе. Все через те - що нічого подібного не існує. Це мильна бульбашка. Пуф. Якщо ти вже простягаєш руку, для того щоб знайти стрічку для підпису в цьому контракті, то ти дуже здивуєшся, яку ціну за це проситимуть. І ця ціна - невідворотність. Я - не зможу більше гратись із шальками терезів. Я їх позбувся. І це лякає. Відчуття неначе ти падаєш уві сні, а потім різко прокидаєш - ну наче все добре, ти в ліжку, але тривожне почуття щось не зникає. Але ти знаєш. І бачиш сон. І далеко не той, якого бажав. Дисклеймер! Надмірне сприйняття реальності шкідливе для вашого здоров'я :)