Я взялася за цей роман вже знаючи, в чому його суть. Лекція в універі, відео в ютубі, рецензії. Та ще й в анотації до цього видання всі карти відкриті. Та все ж було дуже цікаво дізнатися, як саме передав ці події Драйзер. Розкриття психології злочинця, передумов злочину, соціального середовища - це все цікавить навіть більше, ніж сам факт трагедії. У перших двох книгах події були насиченими. Клайд дорослішав, але над собою йому рости ніяк не вдавалося. Склалось враження, що єдиним його правильним рішенням було влаштуватись на роботі. Всі наступні рішення тільки провокували його до того, що сталося. І в цьому не можна звинувачувати нікого, крім самого Клайда. У сім'ї його любили і дали волю займатися тим, чим подобається. Колеги і начальники були ним задоволені і палиці до колес не вставляли. Друзі ставились як до рівного і лише пропонували поводити вільний час так, як це роблять вони. Як на мене, Клайд мав талант робити з усього неправильні висновки і занадто дозволяв своїм емоціям керувати здоровим глуздом. Хоча, в останньому звинувачувати його буде несправедливо, бо така риса притаманна юності. Неоднозначні думки і враження від роману. І велику ложку дьогтю додав до цього переклад. І не одну ложку. Це просто жах!! Напевно з цього і треба було почати відгук. Три перекладача, редактори - і така кількість помилок, русизмів, що в голові не вкладається. Видавцям потрібно було чесно вказати, що переклад не з англійської, а з російської. Бо, інакше, як пояснити п'ятиразове вживання словосполучення "чашка кофе"?! Галстук, рискуватий, пошлий і т.д. Я дочитувала роман лише заради сюжету, бо задоволення від тексту - нуль. Дуже шкода, що нам "згодовують" такий неякісний продукт.(

Вторая часть знаменитой истории не разочаровала ни капли. Правда, моя нетерпимость заставила меня разочароваться в себе, ведь когда мне стало слишком интересно, что же будет дальше в книге, а загуглила и прочитала окончание истории в википедии (не будьте как я, будьте терпеливыми ребятами). Главный "герой" попытался сделать так, чтобы пробиться в верхушки, в самые сливки общества, самостоятельно, ведь дядя не особо спешил ему помогать, так что пришлось брать все в свои руки. Конечно же, в силу возраста и ума, придумать толковый план, без изъянов и который можно было бы легко воплотить в жизнь с первого раза, он не сумел придумать. И в силу этого главный персонаж попала в ситуацию, которую же, фактически, сам и создал, пытаясь сделать все лучше, а получилось как всегда. И за это он в итоге и получил по полной (не буду спойлерить, читайте книгу сами). О самой книге, вернее, о её физических данных, я не могу много сказать. Мне в руки попалась книга в одном томе с немного другой обложкой, на десяток лет старше этого издания.