Книга Психологічні романи Аґати Крісті (під псевдонімом Мері Вестмакотт, комплект із 3 книг)
Вперше українською! Три психологічних романи Аґати Крісті, написані під псевдонімом Мері Вестмакотт. На вас чекають кишеньковий формат, м'яке естетичне оформлення і море задоволення від текстів майстрині британської прози.
Родзинка комплекту
- Вперше в Україні та українською. Перекладено видатними українськими перекладачами – Євгенією Кононенко, Оленою Замойською, Ігорем Астапенком
- Дозвіл на право друку в Україні надано внуком самої Аґати Крісті та його компанією @Agatha Cristie LTD.
- Авторка, яка звикла, що її люблять за детективи, соромилася відверто підписувати книги справжнім іменем: думала, її засудять. А твори, на думку критиків, мають більшу літературну цінність, ніж її твори про кримінал. Гостросюжетні. Повчальні. Ті, які втручаються в особисте життя читача. Якщо книга потрапить до рук, відкласти її недочитаною не вдасться.
- Особливий дизайн – дуже симпатична обкладинка у стилі вікторіанських шпалерів. Набір з трьох романів пропоновано в подарунковій коробочці.
Для кого комплект
Для тих хто любить якісну психологічну літературу, поціновувачів творчості Аґати Крісті та її маловідомих творів.
Тематика
Стосунки між батьками та дітьми, чоловіками та жінками, кохання.
Про книгу
Дві жінки прагнуть любові, уваги й турботи, кохання чоловіка, хочуть пізнати життя в його повноті, але їхні ж заплутані стосунки заважають їм це здійснити. Донька впевнена, що має право втручатися в особисте життя матері, яка рано овдовіла й збирається заміж. Мати намагається уникнути конфліктів, через які сімейні будні перетворюються на пекло. Етика невтручання з боку подруги, яка є відомою особистістю й психологом, не дає змоги змінити закономірний хід подій, аж поки обидві жінки не усвідомлять, що самі мусять відповідати за власні вчинки й слова. Хто насправді винен у тому, що життя летить шкереберть: мати, донька чи..?
Цитати з книги
«Ми живемо в непевний час, коли ніщо не є стабільним, і молодь відчуває це. Звідси половина проблем нашого часу. Брак стабільності. Розбиті домашні вогнища. Відсутність моральних стандартів. Ви самі знаєте, що молоде деревце треба прив’язувати до міцного кілка».
«Як несправедливо, подумала Лора, – що від кохання жінка квітне, а чоловік стає схожим на мокру курку».
«Язик людині дано не лише для того, щоб висловлювати думки, але й щоб їх приховувати».
«В народі кажуть, що від розлуки любов лише зміцнюється. А моя тітка Джейн додає: «...хіба що до іншого хлопця».
«Непідходящий чоловік гірше, ніж ніякий».
«Жінки – щаслива частина людства. Але 99% зі ста цього не підозрюють».
Тематика
Стосунки між чоловіками та жінками, кохання, пошук життєвих покликань.
Про книгу
Геніальний композитор, високоосвічений молодий чоловік, нащадок шляхетного роду – Вернон Дейр здобув освіту у Кембриджі, обізнаний з історією мистецтв і найновіших відкриттів науки свого часу, мріє створити найвеличнішу оперу, сценографія й магія музики якої приголомшить людську уяву. Він зачарований творчістю Всеволода Меєргольда, реформатора театру й засновника акторської системи «біомеханіки», Арнольда Шенберґа, творця експресіонізму в музиці, захоплений досягненнями Фейнберґа, Прокоф’єва, Айнштайна…» І жодні війни, фатальні жінки, амнезії чи дисоціативні фуги не можуть перемогти ту гігантську силу, яка панує над людьми й неминуче змінює світ. Бо «у світі не існує нічого такого ж пафосного, недолугого, абсурдного й абсолютно прекрасного, як Людина...»Та хто знає, звідки беруться генії? Хто їх творить? Що їх породжує? Спадковість, оточення? «…шліфує й надає остаточної форми, секс пробуджує... Але є щось важливіше. Те, чим вони живляться».
Цитати з книги
«Бути генієм – це не означає робити щось не так, як інші. В дев’яти із десяти випадків ломка стереотипів – не що інше, як дешевий спосіб змусити про себе заговорити.
«Завжди знайдеться жінка, яка буде ладна витягти тебе з прірви. Але ніхто не складе тобі товариство на вершині гори. Так і залишишся там у гордовитій амотності.
«Відкриття нової Національної опери в Лондоні стало неабиякою подією. Приїхала королівська родина. Збіглася преса. Прибули численні представники світського товариства. Усіма правдами й неправдами зуміли пробитися навіть музиканти – переважно в останні ряди на райку».
«Є люди, які придумують нове, вишукують нові підходи, нові ідеї, але не мають шансу чогось досягнути, тому що люди бояться нового. А є інші люди – ті, які розуміють, чого прагне загал, і продовжують йому це давати, тому що це безпечно і забезпечує гарантований прибуток. Однак є і третій шлях – знайти нове і прекрасне і дати йому шанс».
«– Гадаєш, жінка не може бути бідною і щасливою? – Може, якщо наділена певними якостями. – Якими? Коханням та довірою? – Ні-ні, маленький телепню. Почуття гумору, товстошкірість, самодостатність. Ти будеш вперто повторювати, що з милим рай в шалаші, що все залежить від кохання ... ні, це переважно проблема внутрішніх налаштувань».
Тематика
Стосунки між чоловіками та жінками, кохання, розлуку.
Про книгу
Леді Джоан, головна героїня роману, через несприятливу погоду змушена лишитися наодинці з найсокровеннішими думками. На краю цивілізації в безкінечній пустелі вона, немов у ритриті, дізнається про те, чого не розуміла й не хотіла усвідомити, зокрема й себе. Переосмислення відчуттів й власного життя, передусім стосунків з найріднішими, змінює її ставлення до тих, хто поруч і тих, хто вплинув на звичний неспішний перебіг подій, які зринули в пам’яті. Леді Джоан прагнула в цій подорожі побачити незнаний далекий світ, провідати доньку в Багдаді, відволіктися від рутини, але, зрештою, чи несподіванки є просто несподіванками, а не закономірністю?..
Цитати з книги
«– Ні, я повертаюся в Багдад до чоловіка. – У тебе є чоловік ? Джоанну щиро здивувало те, що в такої поношеної жінки, у яку перетворилася Бланш,... ще залишилася така розкіш – справжній живий чоловік».
«Насправді життя – це послідовність маленьких драм».
«Якщо людина не має можливості займатися тим, що їй подобається, томатна лише наполовину людина».
«Джоан посміялася з цього, але водночас їй було приємно. Коли щось робиш або говориш, завжди розраховуєш, що хтось це оцінить. Іноді вона запитувала в себе: чи не занадто її сім’я звикла до ідеального домашнього порядку та її особистої турботи й відданості?»