Як би я міг декількома словами описати «Аеропорт» Гейлі, це було б: «Я не хочу щоб це завершувалось. Але я радий, що це завершилось». Артур Гейлі майстерно зміг мене привʼязати до персонажів і дати зрозуміти, чому вони саме такі, що їх до цього привело, чому все відбулось саме так. Як не дивно, сюжет зосереджений навколо Аеропорту, який в декілька годин переживає усі взагалі можливі труднощі цієї сфери: буря, величезний потік людей, бабка-безбілетниця (буквально зробила сюжет), перенесені рейси і невдоволені клієнти. Проте це все — дрібниця, в порівнянні з тим, що на один з рейсів прямує людина, яка має намір зірвати рейс і вбити людей вибухівкою. Не очікуйте від книги сюжет, який вас зможе заінтригувати. Лінію ви зможете відчути лише на середині книги, до цього вас буде супроводжувати довгий екскурс в долю кожного персонажа, в аеропортні процеси, які описуються тут надзвичайно деталізовано і круто. 1960-ті роки. Просто уявіть собі наскільки це цікаво читати, як в ті роки працював ще незвичний вид транспорту. Автор тут постарався настільки, що після прочитання я мрію стати пілотом.