Цю книгу я хотіла, відколи побачила її анонс. Я вишукувала найкрасивіше спецвидання й неймовірно зраділа, коли дізналася, що вона буде в боксі від Ферілут. Надзвичайна красуння, що обіцяла мені знайдену сім'ю у легально-кримінальному світі фентезійної Британії для персонажів різних національностей. А також інтриги, шахрайство, небезпеку, дружбу, кохання, боротьбу за етнічну спадщину й, як виявилося вампірів. Така собі атмосфера Шістки воронів та Гострих картузів. Я з готовністю занурилися у цей світ, щоб спіткнутися через нудний текст, де все центровано на персонажах і сюжет не вражає зовсім. Багато діалогів, але вони відчуваються якимись рваними, нечіткими й безглуздими. Майже все "розказується, а не показується". Порівнюючи з Шісткою воронів: те, що каз крутий ми бачили й самі з його дій, а не просто чули це з вуст інших персонажів. Мотивація та плани героїв не були пояснені достатньо, щоб я в це повірила. Більшість часу, відчувалося, що Арті (гг) просто кидається пафосними репліками й на цьому вона як персонажка закінчується. Як людина, що торгує секректами й тримає довго нелегальну криваву чайну, я гадаю планування Арті мало б бути краще, ніж просто прийти до когось і погрожувати розказати секрет, не думаючи, що "секрети помирають з тими, хто їх знає". Попри те, що я симпатизувала Матео та Джину, я все одно не прониклася історією жодного з "банди". І не тому, що історії недостатньо насичені чи хвилюючі, а тому, що мені їх погано розказали. Кохання? Любовний трикутник? Я не розумію звідки взялися почуття й чому? Я знову-таки їм не вірю. А саме це й змушує вас зробити книга "просто повірити на слово, що от в них є почуття" Я з цією книгою боролося, даючи їй всі можливі шанси й навіть купила аудіо, аби дослухати, а не кинути. Але... Насправді лише 1, може, 2 моменти в кінці мені сподобалися, однак цього замало... Мати таку фантастичну, таку "мою" ідею і настільки сильно розчарувати... Вдвічі прикріше через це, що це авторка We Hunt The Flame, яка мені сподобалася й яку я дуже чекаю від РМ. Завжди залишається шанс, що я  "була не в настрої" чи "занадто складна англійська, щоб відчути", але, чесно-кажучи, не хочеться виправдовувати книгу, яка змусила мене жокласти чималих зусиль, аби НЕ кинути її.