Роман захоплює своєю красотою і глибиною. Читається досить важко. Будуючи речення досить широкими і складними, автор дає можливість поглибитись в складний світ переживань наратора, в одному реченні описуючи і душевний стан героя і опис навколишньої дійсності. Якщо ви хочете поринути в світ паризької аристократії, цей твір саме для вас. Досить розлога праця неповторного Марселя Пруста дає змогу пройти разом з героєм життєвий шлях від днів його дитинства до зрілості в середовищі вершків паризького суспільства кінця дев’ятнадцятого-початку двадцятого століття. Але це не звичайнісінький автобіографічний роман, це один з перших творів модерністської літератури. Автор дозволяє поринути в свій світ тільки через призму власних спогадів, що з’являються і зникають досить неочікувано, випереджуючи один одного. Роман «У пошуках часу» є найбільшим літературним твором в історії літератури. Перша частина «На Сваннову сторону» розповідає нам про життя Марселя Пруста в батьківському домі, далі йде оповідь кохання того ж таки Сванна, і завершується все оповіддю про захоплення юного Марселя дівчинкою на ім’я Жільбертина. Взагалом перша частина обрубується досить раптово, оскільки видавець Пруста відмовився друкувати досить об’ємний роман на більш ніж 800 сторінок. З самого дитинства Марсель робить маленькі спостереження за життям у суспільстві тої епохи, щоб залишити глибокий слід на літературному поприщі своєю грандіозною працею. Тут поєднались і майстерний опис оточення Марселя і пошуки сенсу життя з подальшим його знаходженням. Спостерігаючи за паризьким бомондом і аристократією, Марсель розуміє, що прагнути потрапити в так зване «вище суспільство» є безпідставним бажанням більшості «низів», адже він знаходить його марнославним, невисокоосвіченим, і ,зрештою, розчаровується в графах, дюкинях. Він бачить в них не позаземних істот, а звичайних людей, що погрузли в снобізмі і марнославстві.

Безсумнівно, Марсель Пруст- великий письменник та новатор, але читати його книги - реально мучити себе. Не розумію захвату тих, хто каже, що любить Пруста, в це віриться тяжко. "На Сваннову сторону" - лише частина з повної епопеї "У пошуках втраченого часу". Втрачений час уже не повернути, від нього залишились лише уривки спогадів та відчуття, які зберегла пам'ять. Марсель Пруст не збирає все докупи, а насолоджується цими осколками пам'яті, саме тому хронотоп роману розсіяний. Стиль Пруста - імпресіоністичний, він пише про враження, спогади, емоції. Письменник встановлює певну відстань між написаним і читачем, його цікавить лише внутрішній світ речей. Серед головних героїв - хлопчик Марсель, Сванн та Одетта. Загалом, роман можна умовно поділити на такі частини: - частина сімейна - частина любовна - частина мистецька. Дуже важке розуміння роману через "потік свідомості" та важкі, часто закручені речення. Але це ж модерністи. Єдиний момент, який сподобався - це спогади про тістечко "Мадлен". Пруст має стосовно цього епізоду тільки теплі спогади. Загалом, не знаю, чи варто радити читати цей роман. Якщо зможете - будь ласка, але читати Пруста то є великий труд.