Электронная книга №1. Роман-вибух
Код товара: 751542
Описание книги
Характеристики
Отзывы
Оксана Краєва
13 января 2022 г
Гарний роман 1.
Дуже сподобався роман № 1. Життєвий, актуальний, вражаючий.... Особливо вразило життєписання предків, сенсове наповнення їх життєвого контексту та перепетій долі тощо... Вражає мовна метафорика, як завжди саме у цього автора...
Інтригує початок роману, цитую: Мені було 10. Того дня я почав старіти. Усе моє життя складається із цих залізобетонних рубіконів, які ділять його на до і після, на було і стало. Рубікон за рубіконом ти прощаєшся з попереднім собою. Кожен рубікон наближає тебе до власної волі, пробуджує в тобі особистість навіть тоді, коли ти не знаєш значення цього слова. Інколи цих непримітних рубіконних днів я навіть не помічав. Але не того дня....", здається ми всі, народжені в окупації радянським минулим, були переважно малими-стариками, оскільки булінг в ті часи вітався шаленими швидкостями та неперевершеним цинізмом...
Наразі прочитую роман №2, дуже зацікавила доля Євфросинії, особливо в контексті того, що й мою бабусю було забрано в остарбайтери свого часу в Німеччину... Дух захоплює, оце так вплив історичного контексту на долі людей....
shtasja13
3 августа 2020 г
Про те, що не всім журналістам дається...
Коли тебе називають чи призначають «Людиною-відкриттям» і «Людиною-брендом», звісно, це передбачає певну якість усього, що ти продукуєш і створюєш. Звичайно, коли читаєш на обкладинці претензійне «роман-вибух» - очікуєш чогось насправді непересічного, неординарного й захопливого.
Натомість маємо розхристаний текст «про все, що самраз тепер авторові до голови назбігалося». Причому більша частина із «отого всього» – комусь і виявиться, можливо, цікавою, але книга настільки перенасичена додатковими й дріб’язковими подробицями, що перші 100 сторінок доводилося просто змушувати себе до читання. Цілком можливо, що тексти «суб’єктивної журналістики» так і створюються: із надміром емоцій, із браком даних, із відсутністю перевірки фактажу. Художні тексти (а вони – виключно суб’єктивні) потребують ретельної дообробки, це не гарячі, щойно із печі, пиріжки, котрі треба спродати, інакше – геть зіпсуються.
Наразі виглядає так, що автор тримав у власних руках безліч гіпотетично цікавих «історій у зародку», проте йому не поталанило захопливо розвинути їх усі або ж бодай котрусь із них. Цікаво можуть сприйматися алюзійні поєднання смислів при розповіданні історій, відділених у часі, проте загальне враження про книгу складається все ж як про заслабкий і сируватий текст…
3
Alex
25 апреля 2020 г
Вибух?
Журналістика в нашій країні явище унікальне, і його ще буде вивчати, як феномен, не одне покоління науковців. Якщо брати до уваги ситуацію у світі, то журналісти - це той прошарок суспільства, який викриває неправду та доносить істину пересічним громадянам. В нашій країні журналістика немає впливу на зміни в суспільстві, скільки б журналісти-розслідувачі не викривали хабарників та корупціонерів, це не заважає їм залишатися на своїх посадах та продовжувати власне збагачення. Мабуть саме через це журналісти в нашій країні замість публічного висловлювання своїх думок починають писати книги.
Остап Дроздов відомий журналіст, і вихід його дебютної книги не те щоб логічний, але не зовсім несподіваний крок. Перш за все це людина, яка досягла успіху завдяки своєму таланту, наполегливості та важкій праці, в тому числі над собою. Книга є по-суті своїй автобіографічною, і тому автор дозволяє собі певну пафосність та не цурається писати, як то кажуть "правду в очі". О.Дроздов оповідає історію своєї родини, і це в нього виходить досить цікаво та пізнавально, адже у книзі описується ціла епоха, яку багато з нас пам'ятає з власного досвіду.
1
Возникли вопросы?
0-800-335-425
Cвязаться



