Книга "Звичайні незвичайні священики" є невеличкою добіркою нарисів за різним авторством про священиків - представників різних християнських конфесій, котрі люблять Бога, людей та Україну. Деякі з них є досить відомими постатями, наділені певним впливом та владою, тоді як інші знайомі лише тим, хто з ними безпосередньо здибався, проте це неважливо, оскільки популярність в даному випадку мало що вирішує. Головне - що наповнює серце людини і чим вона ділиться з іншими. І ці священики є якраз тими, хто несе Божу любов, тепло і прийняття, адже це саме те, що потрібне завжди і кожному, незалежно від освіти, віку і статі. А ще через життя усіх цих людей червоною стрічкою проходить любов до рідної землі, України, яка у декотрих була перевірена труднощами, переслідуваннями і навіть таборами. Читається книжка досить приємно, але не за один раз, бо потребує часу на осмислення, аби всі ці люди не злилися в один образ, а залишилися окремими особистостями зі своїм особливим характером та мудрістю.

Ця книга зацікавила мене передусім через те, що там мала б бути коротка замітка про отця Юстина Бойка, який на час придбання книги саме вів реколекції у моєму містечку. Але я дізналась більше, аніж очікувала. Дізналась, що до служіння Богу можна йти різними шляхами, та й служити можна по-різному: можна бути лікарем померлих тіл (читай патологоанатомом) і паралельно бути лікарем душ (священником), або ж бути військовим капеланом, або бути теслею і священником чи просто ревно служити Богу на певній парафії. Дізналась про служіння та вивчення на священників в час комуністичний, коли віра була не віра, а атеїзм всьому голова. Дізналась про багатьох служителів, які вже не з нами, але заслуговують, щоб їх пам'ятали. Але й довідалася більше про тих, яких знають всі, наприклад Бориса Ґудзяка. Подиву варта його простота і безпосередність. Він - той, який казав, що не треба зупинятися на малому, а прагнути більшого і показав це на власному прикладі. А також про те, що коли ті великі плани руйнуються за секунду, як тоді, коли згорів храм святого Іллі, який так довго будували і який треба знову буде відбудовувати. На все воля Божа, а Божий промисел непередбачуваний