Чим допомагає: 1. Ти розумієш, що таких як у твоїй родині історій сотні, і ви не одні. 2. Коли напруга накопичується, і ти вже нічого не відчуваєш, достатньо прочитати кілька сторінок, щоб сльози потекли, тиск у "чайнику" знизився і стало легше. Хоча б на сьогоднішній вечір.

Книга не похожа ни на одну другую начиная от оформления и заканчивая содержанием. Эта книга не появится у вас на полке когда в вашей жизни все хорошо и стабильно. Но она окажется у вас в руках, когда вы или ваш близкий столкнётся с отчаянием и/или тяжелым диагнозом. Эта книга не даст вам четких инструкций как вести себя в ситуации, когда ваш близкий уходит, но она поможет вам подготовиться к этому, даст сил и надежду, а также на примере других людей, которые потеряли своих дорогих людей, или наоборот победили болезнь, покажет вам, что жизнь продолжается. Даже в такие минуты отчаянья и боли-жизнь продолжается. Во всем своём многообразии и многогранности.

Коли ми стикаємося із незнайомою шокуючою ситуацією, перед нами постає безліч "як", "які", "що", скажімо: - ЯКУ допомогу, додатково до фінансової, можна запропонувати людині, що дбає про важкохворого родича? - ЯК правильно підтримати людину, в якої хтось помер, так, щоб її не образити і додатково не роз'ятрити рану? - ЯК люди можуть відреагувати на Ваші слова і як Вам краще себе поводити? - ЯК із користю для паліативного хворого провести відведений йому/їй час? - ЯК діяти тоді, коли це сталося? - ЯК прожити власне горе? Ми не хочемо зайвий раз робити собі боляче (особливо тоді, коли це ще не наша війна), тож читати книгу справді буває важко. Але чесна розмова про те, що відбувається, справді допомагає наблизитись до прийняття реальності, у якій всі ми живемо, і на яку малодушно заплющуємо очі. Автори наводять певні стереотипні помилки і пропонують, як замінити їх більш конкретними пропозиціями (або хоча б уникнути беззмістовних слів), підказують, що можна вдіяти, коли вдіяти уже нічого не можна, які речі є пріоритетними, як найкраще використати наявні можливості для спілкування і як підтримувати тих, хто допомагає та опікується. Книга дуже практична, дієва, вона довірливо інформує про дійсно важливі речі та містить посилання на ресурси, які розкривають певні теми глибше, посилання на законодавчі постанови, спрямовані на полегшення життя паліативних хворих. P.S. Думаю, дуже би допомогли і полегшили спілкування аналогічні видання про інші "лякаючі" теми у подібному форматі, такі як "Як спілкуватися із незрячими/нечуючими без дискомфорту для них і для себе", "Як правильно спілкуватися із важкохворими на ДЦП з максимальною для них користю і полегшити їм життя", "Як не дошкуляти тому, хто не може ходити, і про що краще говорити/не говорити" тощо.