В юності я не мала можливості познайомитися з творчістю Едгара Аллана По; переважну більшість сімейної бібліотеки складали твори класиків російської літератури, а з західних письменників чільне місце на полицях займали Драйзер, Діккенс та кілька томів Вальтера Скотта, Моріса Дрюона, Проспера Меріме. Про пригодницькі оповідання та детективи в дусі Фенімора Купера, Роберта Льюїса Стівенсона, а також Артура Конан Дойла, – взагалі не йшлося. Бо в радянські часи книжкові цікавинки, особливо іноземних класиків, були на вагу золота, а якісно укомплектована бібліотека – справжнім скарбом. Проте зараз збірка оповідань «Золотий жук. Ельдорадо» Едгара Аллана По викликала справжнє дежавю. Це й не дивно: Дойл народився за десять років по смерті По, Стівенсон з’явився на світ через рік, тобто у 1850 році, а Жюль Верн лише того ж року взявся за перо. Тож нове покоління письменників йшли у своїй творчості шляхом, що його першим торував містер По, адже не було такого жанру у пригодницькій чи детективній літературі, який би Едгар Аллан не препарував та не залишив свій вагомий слід. В оповіданні «Золотий жук» ми впізнаємо мотиви суворої піратської романтики схованих скарбів, пізніше широко популяризованої Стівенсоном, і там же заглиблюємося в топографічні нетрі довготи і широти, на яких згодом буде вибудовувати свої пригодницькі романи Жюль Верн. Стосовно відомого оповідання «Вбивства на вулиці Морг» та його головного «злочинця» – орангутанга-втікача, можна провести чітку паралель із конандойлівською «Строкатою стрічкою». Розбіжності можна помітити хіба що у навмисності злочину, описаному Дойлем і випадковістю страшного вбивства, вчиненого розлюченою дикою твариною. Читаючи ж «Викраденого листа», не сумніваєшся – саме з цього оповідання Конан Дойл запозичив свої сюжети про лиходіїв-шантажистів. І це лише те, що одразу ж кидається в очі. Але і в інших творах Едгара Аллана По багато всіляких цікавих загадок і запаморочливих відповідей на них, які й надалі будуть затребуваними як творцями детективів, так і трилерів, що ще раз підтверджує: ми маємо справу із засновником жанру класичного детективу і майстром психологічної прози.