Дочитав до Наташі та "маленької росії" і книга пішла у сміття. Невже автор не знає, що Одеса це Україна а не росія? Все що стосується навіть слова "росія" в мене викликає огиду. Нажаль, перші твори були просто шикарні!

Якийсь проросійський автор. Засмутив, що ні разу не згадав, що Одеса- це взагалі-то в Україні і чому героїня з Одеса відкриває кафе «маленька росія» ?! І читає героїня книгу про історію Росію, чому?

Я не глянув на кількість сторінок, отож мені ледь не повилазило, коли я побачив цю книгу своїми очами. Я пройдуся по пунктах: 1. Матеріал підібраний добре. Тверда палітурка не ламається, має якісне зображення. Папір приємний на дотик, оформлення тексту теж непогане. 2. Переклад. Якщо ж я вже згадав про текст, то хочу ще розповісти про переклад. Я вдячний Леоніду Кононовичу за нього, та в деяких моментах виникає таке враження, ніби його виправляв Т9. Ім'я одного з головних героїв Дерек раптом посеред тексту перетворилося на "Джек", то прізвище у адвоката сім'ї Іденів (прізвище яких теж одного разу написалося як Еден, але я списав це на особистості персонажа, що виголошував це прізвище) спочатку має одну літеру "Ф", а тоді вже подвоюється - "Ґраф" і "Ґрафф". Але, якщо відійти від імен, то в числах теж є плутанина - наприклад, вік сина мера Ґордона, який спочатку був десятирічний, а потім перетворився на дванадцятирічного. Або ж події, які відбуваються у 2014 підписані як 1994 року. Але стиль письма мені надзвичайно подобається - видно, що перекладач добре освічений у глибинах нашої мови, що надає тексту перекладацький стиль та шарм. Також я зустрів нові для себе слова, такі як "фотель" чи то "вакації", які зустрічаються ледь не в кожному епізоді. Слова цікаві, та якщо вона є англицизмами, і слугують лише спробою відійти від російської, то перескочити з російського суржику в англійській - не найкраща ідея. Та я можу помилятися, а раптом, це староукраїнські слова?.. 3. Сюжет. Якщо я вже згадав про росію, то можна поговорити і про сюжет. Ви спитаєте, як це пов'язано? А тим, що автор явно полюбляє "культуру" країни-агресорки. Так, ця книга вийшла до повномасштабного вторгнення росії в Україну, але все одно ж, на той момент росія вже зкупчувала свої сили поблизу наших кордонів. Та я вже й мовчу про всі ті війни та нікому непотрібні військові втручання, які вона провела до цього - навіть, якщо не згадувати її війну 2014-202(?) в нашій країні. Нехай би автор всього раз чи двічі згадав про росію, то це можна було б списати на те, що його розум затьмарила одвічна російська "велич", але про це згадується по всьому тексту! Навіть, якщо не говорити про те, що одна із персонажок - росіянка, що можна ще якось виправдати, але постійні згадки як не про "вєлікаю руцкую кухню" (яку? Салат "шуба" та, Господи прости, "щі"?), так про її історію (певно, якби автор хотів далі розвивати цю тему, то неодмінно написав би про те, що України не існує, бо її створив Лєнін-Ульянов. Та може я й надто радикалізую. Ніяких публічних висловлювань автора щодо війни я не бачив, хоча вони можуть і бути). Якщо відійти відійти від цього, то сам текст прекрасний. За своїм розміром книга не дозволить "ковтнути" її за кілька днів, хоча сюжет дуже захопливий. Щоби не спойлерити, я не буду писати нічого конкретного, хоча й знаю, що відгук можна позначити, як спойлерний, але ж тоді його ніхто не прочитає перед покупкою книги, чи не так? ;) Одна із ліній трохи здивувала - лінія сім'ї Іденів. Усі персонажі так чи так пов'язані з 1994 роком, але до чого тут хоч Ідени? Якщо витягти їхню сюжетну лінію, то вистачило б на окрему книгу, а ця аж ніяк не збідніла б без неї. Не знаю, навіщо автор її сюди вставив. Бо там підняті надто важливі та делікатні теми? Це справді так, але є таке відчуття, що автор їх сюди вліпив, аби книга була просто товстішою. Сюжетна лінія Берґдофа мене засмутила. Точніше, розв'язка цієї історії, яка дала славу особі, яка цього аж ніяк не заслуговувала. Та Жоель, схоже, думає інакше. А персонажі чудові. Ні, справді - усі прописані дуже глибоко. Стефані, Майкл, Дерек Джесс, та інші персонажі, які я не можу згадати, аби не заспойлерити, створені дуже цікавими особами. Декого втягнули в цю історію амбіції, когось мрії, когось страхи... Цікаво стежити за цим усім. Якщо говорити про мій висновок, то оцінка 4. Одну зняв за помилки в перекладі (які неодмінно можна було б помітити, пробігли очима реченням, яке щойно написано. Не знаю, як їх пропустили), та за русофільство автора.