Це було дуже й дуже! Можливо, справа у тому, що я не чекала абсолютно нічого, просто виконувала пункт весняного бінго «Сучасна поезія»; можливо, тому, що знайшла цю книгу - абсолютно несподівано - в додатку MyBook. Але ось вона я - прочитала за вечір половину збірки віршів і лишила решту задоволення на ранок. Було чудово! До поезії я взагалі ставлюсь із досить сильною осторогою - це така собі рулетка, ніколи не знаєш, що отримаєш. Так, наприклад, взимку читала «Золотий носоріг», збірку поезій іншої української авторки, і не зрозуміла нічого від слова зовсім - вірші до мене не говорили, не були близькими. Із збіркою Бабкіної все зовсім не так - хоча й дуже відчутно, наскільки «про своє» пише Катерина, наскільки про власне, - все зрозуміло й близько. Все промовляє, все припадає до серця. Ритм, побудова, стиль мовлення - мені все до душі. Інколи здавалась недоцільною нецензурна лексика, але ж то право Катерини, її відчуття. Коли почуваєшся близьким до переживань авторки, немає шансів, що вірші не сподобаються. Деякі менше, деякі більше, - це зрозуміло. На двох серце стискалось. Вважаю це успіхом для себе, як до читача, який не дуже по поезії, і для Катерини як авторки. Взагалі, коли читала, думала: якби Полозкова писала українською, це могли б бути її слова. Дуже схоже, як на мене - стиль, ритм, сенс. Близькість; самотність; люди; Бог. А що Віру я дуже люблю, то й оцінка ця - чи не найвища.

З творчістю Катерини Бабкіної знайомий не так давно, але все почалося саме з цієї збірочки. Відкривати для себе Бабкіну не виявилось складним, оскільки це було перше яскраве враження, і збірку прочитав на одному диханні. Вірші просякнуті такими звичайними для нас речами, ніжно описаними, та й настільки ніжними, що стає солодко і спокійно. В цих віршах можна знайти умиротворення. Сама збірка поділена на три частини:"Знеболювальне", "Снодійне" та "Препарати додаткової стимуляції серця". Написано про те, чого не завжди можна почути і сказати. Простіше прочитати і знайти себе в цих віршах, розчинившись в них, прожити життя разом з ліричними героями, або уявляти звичайних людей, перехожих. З самого початку книги задається певний настрій: сидіти біля вікна з чашкою гарячого чаю, спостерігати за дощовою погодою і читати Бабкіну. Атмосфера глибокої ніжності. Глибокої. Неймовірно чуттєва поезія, раджу для прочитання всім любителям прекрасного, ніжного, теплого, а головне - щирого, не схожого ні на що інше.

Книга надзвичайно сподобалась! Я не зовсім розумію постмодерну поезію, але це наскільки легка і водночас сильна поезія, схожа на маленькі історії. Вірші Каті Бабкіної (гворю про вірші, бо прозу ще не мала нагоди читати, але впевнена, що вона така ж суперова!) - про буденні і звичні для нас речі, котрі ми часто не помічаємо, але котрі такі для нас, безумовно, важливі і значущі. Збірку "Знеболювальне і снодійне" прочитала декілька раз - настільки сподобалась. Раджу, не пожалкуєте.