Мені здається, якби ця книга була в англомовному просторі, у неї був би дуже класний фандом. Це пригодницька книга про чотирьох людей. Князівну Катрю, яка все життя жила в замку, її батько майже нікуди її не відпускав. Він соромився своєї доньки, бо вона народилася без руки. Вона все життя читала книги і марила країною амазонок. Але шлях може знайти лише справжня амазонка. Пізніше вона зустрічає Матея. Матей також княжий син, доволі багатий і зухвалий. Катря йому взагалі не подобається. Також вони зустрічають чувака на прізвисько Волоцюга, в нього там є свої причини захищати Катрю, і Скоморошку на ім’я Талестра. Вона багато подорожує, робить вуличні перформанси, і разом вони намагаються знайти цю таємничу країну амазонок. Кожен зі своїх причин. Чому я скажу, що в цієї книги був би дуже класний фандом? Бо ось ці чотири людини, вони дуже багато часу проводять разом, вони доволі різні, і у них цікаві конфлікти, і цікаві стосунки. Наприклад, Талестра доволі жіночна, гучна і гарна, всі чоловіки одразу звертають на неї увагу. Катря повна її протилежність — Катря тиха, і вона ніяк не може знайти впевненість у собі. Матей хоч і зухвалий, але добрий, але цю доброту за зухвалістю часто не видно. Саме тому вони з Волоцюгою не в найкращих стосунках. Поки вони шукають цю країну амазонок, звичайно, багато всього між ними трапляється. Там мало саме елементу фентезі, він йде більше у кінці, але він там все ж таки є. Це чудова історія. Я неймовірно відпочила. І це підліткова історія, так, але вона дуже класно розважає. І жодного разу я, коли читала книгу, не думала, що вона якась дурна або занадто дитяча. Вона подобалась мені спочатку і до кінця. Я поставила їй 5. І дуже раджу вам її прочитати.

Придбала інтуїтивно одразу дві книги письменниці Наталії Довгопол: "Знайти країну амазонок" та "Витязь і Вірлиця". Раніше не була знайома з її творами, тож це був своєрідний експеримент. Отже, про книгу "Знайти країну амазонок": Кілька перших сторінок, де описувалася поведінка юнаків, викликали у мене відчуття відрази — "що за дикунство?", подумала я. Але не зупинилася і продовжила читати — і це було правильним рішенням. Книга написана багатою, "смачною" українською мовою, яка ллється зі сторінок. Такого відчуття гармонії мови не знаходила у перекладних книгах. Сторінка за сторінкою розкриває внутрішній світ головних героїв, їхнє минуле, що пояснює, чому вони є саме такими сьогодні. Я подорожувала разом із кожним героєм, співпереживала кожному, вболівала за них. Це книга про честь, любов і зраду. Про глибокі емоційні й психологічні переживання юнаків. Вона показує внутрішній ріст персонажів, зміну їхніх цінностей і пріоритетів. Бажання помсти поступово переростає у співчуття. Книга про прощення і вірність ідеям. Має глибокий моральний і психологічний підтекст, спрямовує читача на правильні життєві орієнтири. Після прочитання обох книг на душі стало тепло, і виникло відчуття внутрішньої гармонії. Це перші книги українських авторів, які я прочитала і які залишили такий приємний відгук. Для мене вони стали абсолютним №1. Хоча я зазвичай не перечитую книги, ці однозначно захочу перечитати, коли трохи підзабуду сюжет. У книзі про Амазонок багато цікавих персонажів, але через захоплення читанням я не зробила жодних нотаток. Книга написана такою багатою мовою, що тим, хто знає українську не досконало, рекомендую тримати поруч телефон для пошуку значень слів. З книгою "Витязь і Вірлиця" мій нотатник поповнився чималою кількістю рідкісних і красивих українських слів. Такі книги обов’язково варто читати підліткам і молоді. Мені за 40+, але я із величезним задоволенням насолоджувалася читанням, смакуючи кожну сторінку. Пані Наталю, пишіть, будь ласка, ще! Щиро дякую вам за ті емоції, роздуми й нові усвідомлення, які подарували вашими книгами. І окрема подяка за те, що поповнили мій словниковий запас. Декілька слів про якість видань. Книга "Знайти країну амазонок" має стандартний шрифт і тонший папір, а "Витязь і Вірлиця" — більш щільний папір, більший шрифт і ширші міжрядкові інтервали, що значно покращує комфорт читання. Палітурка в "Амазонок" стандартна, її можна протерти, а зображення на ній — дуже привабливе. Натомість "Витязь і Вірлиця" має палітурку зі щільного рихлого картону, який неможливо протерти. Я вперше бачу палітурку такої якості. Витиснене зображення виглядає вишукано. Іноді з’являлася думка, що краще одягати рукавиці, щоби не замастити палітурку).

Не стомлюся радіти творінням сучасних українських авторів, хоча вже варто припинити дивуватися, які вони чудові. Дуже цікава історія, у всіх значеннях цього слова. Зростання персонажів, згадки минулого, ідея, посил, - варті вашої уваги. І, звісно, не лише, якщо ви - підліток.