Садідеддін Мохаммед Ауфі Бухараї (1172— 1233) відомий як автор найстарішої антології перських поетів «Серцевина серцевин», яка зберігає значення єдиного джерела з творчості поетів домонгольського періоду. Перу Ауфі належить також не менш цінна літературна пам'ятка «Зібрання історій та світочі переказів», у якій скомпоновані оповідання історичного, культурного та літературного характеру. «Зібрання історій» справедливо називають антологією історичних та літературних оповідань, оскільки в ній зібрано 2113 різноманітних творів. Ауфі належить до числа персомовних письменників Індії. Рятуючись від монгольської навали, після блукань містами Мавераннагру, Хорасану, Гіндустану, побувавши на службі в різних правителів, він знаходить прихисток у Делі.

Книга «Зібрання історій» написана для Нізам аль-мулька Мохаммеда бен Абу Саада аль-Джунейді, візира делійського султана Шамседдіна Абу-ль-Музаффара Ільтутмиша (1211 — 1236) із династії Гуридів. Перу Ауфі належать також кілька історичних творів, зокрема «Історія правителів Туркестану», які не збереглися.