«Під час війни, коли міжнародні конвенції безсилі, культурну спадщину захищають і оберігають люди, які роблять для цього все можливе й неможливе». Так починається стаття Святослава Яринича «Рятуючи історію».

Більше року ми збирали свідчення музейників, митців, представників культурних інституцій, колекціонерів про їхній досвід від перших днів повномасштабного вторгнення. Ми вдячні українським колегам, які в інтерв’ю, коментарях, репортажах відтворили простір нашого спільного духовного опору, що триває.

Більше року нам знадобилося, щоб зібрати партнерів і рекламодавців, які підтримали створення тематичного номера, котрий символічно пішов до друку напередодні Міжнародного дня музеїв. Адже не тільки убезпечення державних і приватних зібрань, а й меморіалізація та музеєфікація подій сьогодення потребує зусиль і осмислення.

Тож розпочинають номер матеріали ізраїльських фахівців, які говорять про споріднену історію довготривалої боротьби за державність, ідентичність і те, як це відображено в музейних експозиціях. А завершують — сучасні українські художники з їхніми мистецькими передчуттями та практиками воєнного часу. Однак навіть збільшений обсяг журналу і порушений графік виходу не дали змоги вмістити в нього все, що ми планували. Проте…

Три роки тому, під час ковідного локдауну, побачив світ перший випуск «Антиквара» із вкладним аркушем — ліногравюрою Матвія Вайсберга, створеною митцем спеціально для нашого журналу. І от — новий лінорит. І на ньому — так, Дон Кіхот. Із синьо-жовтим прапорцем.»

— Ганна Шерман, головна редакторка.