Художня книжка про голодомор. Як документальне свідчення. Епітетів цьому твору давали багато. Але все зводиться до «страшна правда». Ну так воно десь і є. Найстрашніший голодомор 32-33 років, штучно здійснений радянською владою. І був він націлений саме на село з його традиційним устроєм і віковою хліборобською культурою. І сама «манера» розповіді іде, ніби як з середини. Від простих учасників-селян. Тим то і дійсно страшно. Бо десь ішли великі політики. У великих кабінетах встановлювалася совітська влада. В Німеччині до влади прийшли нацисти. А село жило собі, так як і завжди жило, сіяло хліб. Просто люди виховували своїх дітей, ростили їх, вкладали в них ту свою просту любов і мудрість. А тут раз – і хліба нема. Хоча його і сіяли. І люди просто мерли. Ховали своїх же дітей. А людей тоді мерло багато від голоду. Старалися щось там бунтувати, одібрати свій же хліб (та його добре стерегли озброєні люди), десь щось пробували їздити, міняти якісь речі на харчі, їсти кропиву, лободу (гидота така, в самого тут живіт судомить, як те все читаєш і уявляєш собі). Страшно, неприкрито. Так як воно і було.

Події 1932-33 рр - одна із найсумніших сторінок в історії України. Про них варто знати і один із найкращих способів - це ознайомитись із документальними свідченнями очевидців, а також ознайомитись із художньою літературою про ці події. Роман Василя Барки - це те, що вражає, але найгірше у його сюжетах в тому, що це невигадані історії. Автор не вдавався до перебільшень, художньої видумки, він лише змалював трагедію сотень тисяч людей на прикладі сім'ї Катранників. Сама книга з самого початку зацікавлює та тримає до кінця, крізь сльози співпереживала головним героям. Усім, хто вже прочитав цей роман, раджу подивитись документальний фільм "Голод - 33", який став своєрідною екранізацією цієї книги. Відразу зазначу, що фільм може викликати у вас більше емоцій, адже не зовсім приємні сцени голодної смерті вже виникають не у вас в голові, а їх показують, до того ж без прикрас. Сподіваюсь, що ці події залишаться у минулому, але цю історію обов'язково треба знати сучасним та майбутнім поколінням, тому що історія, яку забувають, може повторитись.

"Жовтий князь" - роман українського письменника і перекладача Василя Барки (Василя Костянтиновича Очерета). Твір присвячений Голодомору 1932-1933 років, що призвів до багатомільйонних людських жертв, штучно створеному масовому голоду для придушення українського національно-визвольного руху і знищення українського населення. Важкі реалії життя Української Соціалістичної Радянської Республіки у 1932-1933 роках показані на прикладі сім'ї Катранників. Люди виживали як могли, влада забирала все, що тільки можна було. Українське село просто-напросто вимирало, люди вмирали старі і малі, оселі залишались пустувати, адже помирали цілими родинами. Не було навіть кому ховати тіла. Забирали все до останньої крихти, людей штовхали на страшні речі... Втіленням злочинної радянської влади виступають Отроходін та Шкірятов, які здатні на все, щоб тільки знищити народ, всюди сіяли смерть та розруху. Емоційно важкий твір, який нікого не залишить байдужим. В чуттєвому плані це дуже сильний роман, книга, яка описує через які важкі випробування пройшов український народ.