Книги Ірини Ігнатенко - одні з улюблених на тему етнології українського народу. Вони написані дуже легкою мовою і так само легко читаються, хоча і видно, що для їх написання Ірина провела велику роботу. Дана книга хронологічно поділена відповідно до вікового періоду жінки на розділи дівчинка -дитина, дівчина-наречена, жінка в шлюбі, майбутня мати, доросла жінка та жінка в віці. І якщо дитинство то був відносно безтурботний час, то в подальшому жінкам ставало ох як не легко. Ірина спростовує міф про те, що майже всі дівчатка виходили заміж незайманими і прикриває завісу вечорниць - з'ясовується, що інколи це було не таке же й безневинне гуляння. Та що цікаво - відповідальність за скоєне покладалася таки на дівчину і якщо дівчина виходила заміж не незайманою та обдурювала в цьому майбутнього чоловіка, то її могли за це навіть побити, при чому досить жорстко. Та і взагалі в обряді шлюбу жінки виступали скоріше товаром, ніж повноправним партнером. Після ж заміжжя дівчина повністю переходила у власність свого чоловіка, який досить часто був не такий і ласкавий (що не рідкість і зараз) Та найбільше мене шокував розділ про старіння, бо в уявленнях українців жінка вважалася старою вже коли в неї наступала менопауза, а це в середньому 45-50 років. З цього часу жінка переставала вважатися жінкою і навіть власний чоловік вже не повинен був з нею мати сексуальний зв'язок та навіть спати в одному ліжку. З одного боку це відкривало їй шлях до знахарства та повивальної справи, але з іншого припиняв життя, як жінки. Дуже цікава і пізнавальна книга, яку я раджу прочитати всім, хто цікавиться звичаями і традиціями українців

На той момент, коли я замовляла цю книгу, було всього два відгуки. До того ж, вони були обидва негативно-забарвленими. Вирішила придбати цю книгу, щоб зробити свої висновки. Сама книга дуже гарна: починаючи з обкладинки та закінчуючи коричневим шрифтом, гарним оформленням сторінок та ілюстраціями. Складається вона з восьми послідовних циклів: від життя дівчинки і до похилого віку. Послідовно досліджуються наймолодші роки дівчинки, потім молодої дівчини-нареченої, весілля і становлення дівчини як жінки, подружнє життя та зачаття дитини, вагітність та пологи, контрацепція та аборти, жіночі хвороби та схил років. Глибоко досліджуються традиції та обряди українців, релігійні вірування. Авторка дослідила великий обсяг етнографічних матеріалів, тому джерельній базі досліджень присвячений окремий розділ. Але все ж таки, мушу частково погодитись з негативним коментарем про сумне становище жінки в соціумі села та її на це мовчазну згоду. Це насправді залишає важкі враження після прочитання. Я впевнена, що доля жінки в ті часи була дуже непростою, та ще й у сільській місцевості: постійні вагітності, необхідність вести домашнє господарство, поратись в полі, а це важка щоденна праця. Але я також переконана, що у житті жінки в ці часи були і позитивні моменти. Адже жінка була берегинею роду, мала свої хобі (як-то, наприклад вишивка та співи), брала участь у святах, займалась побутовою магією, поширювала одвічні традиції. Тобто не все її життя було суцільною чорною смугою. Були й позитивні моменти, які, як на мене, теж заслуговують на висвітлення. Таким чином, я раджу цю книгу до прочитання, адже вона висвітлює частину історії та наших традицій з боку гендерної приналежності. Читати справді було дуже цікаво. Але наряду з цим, також раджу читати й інші джерела щодо життя жінки в українському селі, адже все, що висвітлює авторка не було таким вже й однозначним та трагічно-депресивним.

Нарешті випало кілька вільних хвилин, щоб записати свої думки про дві чудові, давно прочитані книги «Жіноче тіло в традиційній культурі українців» «Чоловіче тіло в традиційній культурі українців» Пишу про обидві одразу, бо, на мою думку, вони нерозривні. Дві книги, які простою, цікавою мовою розказують про життя наших не те, щоб вже дуже далеких предків. Вони зачіпають ті теми, про які не прийнято було говорити у наших бабусь, прабабусь та навіть мам, але теми, які цікавили і цікавлять всіх. Я особисто знайшла тут дуже багато відповідей на цікаві питання. Наприклад, що використовували замість прокладок наші бабусі або чи існували засоби контрацепції в ті часи. А ще я зрозуміла, що багато народних забобонів та вірувань живуть і досі. Стосовно другої книги про чоловіче тіло, то вона більше для того, щоб посміятись і відпочити. Бо, якщо жіноче життя підпорядковане якійсь циклічності: дівчинка стає дівчиною, потім дружиною і матір’ю, берегинею роду і ці цикли жорстко регламентувались суспільством, то у чоловіків все простіше – посади дерево, вирости сина, побудуй будинок, у довільному порядку. Натомість автор наводить дуже багато кумедних прикладів з побуту українських чоловіків, наприклад, про любовну магію, до якої вони теж вдавались, між іншим, а що ж робити, якщо боїшся отримати гарбуза))) Загалом дуже раджу ці книги, час витратите недаремно.