П’єси Оскара Вайльда «Жінка, не варта уваги» та «Віяло леді Віндермір» важко назвати чистими комедіями, радше це доволі зла сатира на вище англійське товариство. Кінець ХІХст., завершення вікторіанської доби, манірність і пуританство поступились місцем світським вільностям. Стало можливим усе - від фривольних пересудів до відвертих натяків на адюльтер. Сюжет п’єси «Віяло леді Віндермір» хоч і кумедний, виглядає дещо абсурдним, наче дивишся старий мексиканський серіал. Дещо надуманою є розв’язка, коли «спокуслива суперниця» місіс Ерлін виявляється ніякою не коханкою лорда Віндерміра, а матір’ю Маргарет Віндермір. Більше сподобалась «Жінка, не варта уваги». Лише на перший погляд головними героями тут виступають Джеральд та його мати. Насправді ж більш яскравими та цікавими своїми сентенціями є персонажі геть аморального лорда Іллінгворта та жовчної пліткарки місіс Еллонбі. Місіс Еллонбі має чіткий образ «ідеального чоловіка»: він не звертає уваги на жіночі вади, знаходить у них безліч чеснот, яких насправді немає, та всіляко потурає їхнім капризам. Яка ж винагорода чекає на такого бездоганного чоловіка? «Я вас благаю, самого очікування йому буде достатньо!» Лорд Іллінгворта – це взірець успішного ділка і дамського догідника. Він знає, як треба домовлятися з людьми, стверджує, що для успіху у вищому товаристві передусім слід навчитись бездоганно зав’язувати краватку, а вже потім влаштовувати найвишуканіші обіди. З жінками потрібно розмовляти так, ніби ви закохані в кожну, а з чоловіками - немов вам з ними нудно. Цинізм та іронічність висловлювань Іллінгворта наче натякають, що насправді він прекрасно розуміє, яким покидьком є. Проте, це його не надто турбує, мовляв, подібна поведінка у суспільстві – звичайна необхідність. Бо поміркованість призводить до краху, і лише через надмірність можливо досягти успіху. В цілому ж, темп життя англійської еліти та приземлені інтереси, що обмежуються застіллями, чаюванням та перенесенням пліток з віталень на терасу, дещо нагадують героїв Бунюелівського фільму «Скромна привабливість буржуазії». Ті теж були зайняті єдиним питанням: де вони сьогодні зможуть затишно та смачненько пообідати?