Споконвіку мірилом багатства та достоїнства селян вважалася земля. Якщо людина мала власне поле, її сприймали як доброго хазяїна, працьовитого і вартого поваги, якщо ж не мала, називали холопом та зневажали, хоч би якими особистими рисами вона володіла. Саме навколо землі постійно роїлися думки селян, саме через неї сталася описана у повісті трагедія братовбивства.

Авторка, глибоко розуміючи психологію селян, з майстерністю описує своїх героїв у хвилини радості і неймовірного горя, оспівує їхню любов та пошану до землі.

Соціально-психологічна повість «Земля» вважається одним із найкращих творів про селянство не лише в українській, а й у світовій літературі.