Ольга Кобилянська, безсумнівно, талановита письменниця, майстриня своєї справи. Вона внесла до літературної спадщини України безліч творів, але одним із найвідоміших є "Земля". Опис звичайної української сім'ї, її проблеми та існування. У повісті авторка використовує біблійні мотиви, а саме історія про Каїна і Авеля; історія братовбивства. Насправді я не дуже люблю сумні повісті, але ця мене особливо зачепила і вразила. Сум, біль, почуття непотрібності та горе переплелися і описали нам життя тодішньої України. Я перечитувала цю книгу не один раз і щоразу відкривала для себе щось нове важливе. Від мене 5/5 і рекомендую до прочитання усім, бо цей твір дійсно вартий нашої уваги)))

Ольгу Кобилянську сьогодні модно згадувати і цитувати насамперед як авторку низки феміністичних текстів. Найбільш свіжий прояв цієї тенденції - заміна у шкільній програмі повісті "Земля" на оповідання "Valse Mélancolique". Я ж ризикну піти проти течії і видатися консервативним, коли скажу, що для мене саме "Земля" лишається вершинним твором письменниці. Інша річ, це досить складна "доросла" повість, яку в школі не завжди вміють правильно подати підліткам. Я переконався в цьому, коли прочитав розпачливий коментар однієї школярки: дівчинка назвала "Землю" найменш цікавою частиною річної програми, бо, мовляв, нудно було читати про панщину й тяжке життя селян. Відгук дивовижний і виразно демонструє, яким суб'єктивним буває іноді сприйняття літератури, а надто в школі, де багато залежить від сторонніх чинників: учителя, коментаря в підручнику тощо. Адже насправді з-поміж інших "селянських" творів наших письменників "Земля" вигідно вирізняється саме тим, що тема тяжкості народної долі лишається в ній на другому плані, проступає тільки епізодично. Звісно, про це в творі теж ідеться, насамперед у сценах армійських страждань Михайла, проте показово, що навіть місцевого пана в тексті згадано лише кілька разів і завжди добрим словом. Ми не бачимо, щоб пан знущався над селянами, повість зовсім не про це. Її провідна тема - універсальна драма людських стосунків, жорстка конкуренція близьких родичів. Це загальносвітові проблеми, що будуть актуальними завжди і за правильного представлення не лишать байдужими наших сучасників. Про що ж "Земля"? Стандартна відповідь: про вбивство брата братом; така собі історія Каїна і Авеля на новий лад. Але я хотів би звернути увагу читачів рецензії на статтю відомого літературознавця Марка Павлишина "Земля без братовбивства". Якщо коротко, дослідник доходить висновку, що всі докази, які вказують на провину Сави, непрямі. Тобто, направду кажучи, зостається невідомим, чи Сава дійсно вбив Михайла, зате факт, що всі навколо вважають його винним. Таке тлумачення перетворює детектив на глибоку психологічну драму. Не знаю, чи має рацію Павлишин, проте очевидно, що Кобилянська свідомо лишила майбутнім читачам і коментаторам простір для альтернативних тлумачень. У будь-якому разі "Земля" - чудовий твір з гострим сюжетом, непростими персонажами, цікавою мовою. Повість варта того, аби її вже багато років читали і перечитували, осмислювали й переосмислювали.

Ольга Кобылянская － одна из моих любимых украинских писателей, и не зря. Повесть “Земля” － еще одно доказательство ее безграничного таланта! Человек трудится на своих твердях, а она за это награждает его во сто крат. Такие были времена: без земли ты никто. Но не всегда обдаривает она счастьем. На что же готов пойти сын своих трудолюбивых родителей ради цели обладать самым дорогим богатством － землей? Сотрудница районной библиотеки сказала мне: “Поверь, эта книга тебя впечатлит”. А я сомневалась. И зря, ведь повесть поразительной силы! Эмоционально восприняла каждое событие: и саму трагедию, и то, как вели себя главные герои, и развязку. Достаточно ли наказан злодей? Не знаю. Но Кобылянская не строила воздушных замков, все в этой истории отдает реализмом. За живое задели описание пребывания одного из героев в армии. Ужас, да и только. Эта психологическая и социальная повесть о жизни крестьянства поразила меня в самое сердце. Ведь страшна картина, когда брат поднимает руку на брата.