Записки українського самашедшого
Бумажная книга | Код товара 194290
Yakaboo 4.5/5
Автор
Лина Костенко
Издательство
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серия книг
Доросла серія
Язык
Украинский
Год издания
2011
Год первого издания
2010
Иллюстратор
Владислав Ерко
Количество страниц
416 стр.

Все о книге Записки українського самашедшого

Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман.

Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він – заручник світових абсурдів – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» – насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання й публіцистики.

Характеристики
Автор
Лина Костенко
Издательство
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серия книг
Доросла серія
Язык
Украинский
Год издания
2011
Год первого издания
2010
Иллюстратор
Владислав Ерко
Количество страниц
416 стр.
Рецензии
  •  
    Безпорадність 80% пользователей считают этот отзыв полезным
    Українська література, яку мені довелося читати, завжди мала певний мотив, який супроводжується будь-якою українською книжкою. Правильно його назвати складно, але нехай це буде "сумний мотив". Звісно, зрозуміло, чому саме сум, цьому нас навчила історія, але читаючи безліч іноземних книжок, які є дуже різноманітними, несуть певне захоплення, радість, філософію... Хочеться чогось особливого, українського, свого...

    "Записки...", назва дуже яскрава як на мене, і вже вона не залишить українця осторонь. Буде постійно нагадувати йому, що це може бути щось цікаве, варто глянути й навіть попри те, що сторонні не характеризують книгу в розділі "Добре".

    Взявши до цього з такими думками, я почав перші сторінки. Початок спокійний, змушує думати, що історія здатна тримати свій "імпульс" до кінця і не відпускати. А що ж далі, а далі набір сумних світових і національних новин, які охоплюють центрального героя через його любов до своєї країни. Вони ламають йому життя. Забирають жінку, роботу, сина і самого себе. Ближче до кінця ти й сам мимоволі думаєш, як усе погано в світі, бо воно ж так і є. Особисто для мене такий зміст складно охарактеризувати, бо іноді хотілося викинути книгу, ну не може ж бути так жахливо в цій країні і довкола...

    За що ж тоді ставити "Записки" на полицю улюбленої літератури? За кінцівку, яку виводить читача на своєрідної апофеоз після всього негативу, який він відчув, який його заковтнув. Цей кінець буде особливо цінним як для нинішнього так і для старого покоління, оскільки поняття "українець" не є чужим ні для тих, ні для інших. Ця синьо-жовта спільнота повернула нашому герою його життя, можливо здатна повернути й Вам.
  •  
    Фрази, що змушують замислюватись 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книжка, яка змушує замислюватись над великою кількістю подій, фактів, історій... Коли починав читати книжку, то вона мене почала вганяти в якийсь напівдепресивний стан. Тоді я вирішив що ще не час і відклав цю книжку напотім, але, ось, минуло декілька місяців і все таки почав її читати. Скажу те, що початок, тоді як огортав чимось депресивним, так і огортає після другої спроби. Всі події у творі були песимістичними, і тільки після сторінки, десь, 180, нарешті почав з`являтись якийсь промінь оптимістичних подій, і тут же він згас аж до початку Помаранчевої революції. Чесно, скажу, що насолоди від прочитання твору я не отримав, але всі геніальні фрази, певні моменти та поетичність пані Ліни не залишила мене байдужим. Тому твір потрібно читати і ознайомлюватись із ним, хоча б для того щоб відчути мову авторки. Можливо, комусь твір сподобався більше, ніж мені, адже моя думка є чисто суб`єктивною. Із сюжету, що запам`яталось і сподобалось найбільше, так це, хіба що, сама Помаранчева революція. Все ж таки, поезія пані Ліни, мені подобається більше. Покладаю надії на новий твір письменниці, що за анонсами повинен з`явитись у 2019 році.
Купить - Записки українського самашедшого
Записки українського самашедшого
160 грн
Есть в наличии
 
Информация об авторе
Лина Костенко
Лина Костенко

Современная украинская писательница и поэтесса, яркий представитель поколения «шестидесятников», лауреат большого количества литературных премий и наград. Творчеству Лины Костенко характерны глубокие лирические образы, тонкие характеристики и философский подтекст. Произведения автора переведены на множество европейских языков и хорошо известны за границами Украины, хотя сама поэтесса н...

Подробнее

Рецензии Записки українського самашедшого

4.5/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Безпорадність 80% пользователей считают этот отзыв полезным
    Українська література, яку мені довелося читати, завжди мала певний мотив, який супроводжується будь-якою українською книжкою. Правильно його назвати складно, але нехай це буде "сумний мотив". Звісно, зрозуміло, чому саме сум, цьому нас навчила історія, але читаючи безліч іноземних книжок, які є дуже різноманітними, несуть певне захоплення, радість, філософію... Хочеться чогось особливого, українського, свого...

    "Записки...", назва дуже яскрава як на мене, і вже вона не залишить українця осторонь. Буде постійно нагадувати йому, що це може бути щось цікаве, варто глянути й навіть попри те, що сторонні не характеризують книгу в розділі "Добре".

    Взявши до цього з такими думками, я почав перші сторінки. Початок спокійний, змушує думати, що історія здатна тримати свій "імпульс" до кінця і не відпускати. А що ж далі, а далі набір сумних світових і національних новин, які охоплюють центрального героя через його любов до своєї країни. Вони ламають йому життя. Забирають жінку, роботу, сина і самого себе. Ближче до кінця ти й сам мимоволі думаєш, як усе погано в світі, бо воно ж так і є. Особисто для мене такий зміст складно охарактеризувати, бо іноді хотілося викинути книгу, ну не може ж бути так жахливо в цій країні і довкола...

    За що ж тоді ставити "Записки" на полицю улюбленої літератури? За кінцівку, яку виводить читача на своєрідної апофеоз після всього негативу, який він відчув, який його заковтнув. Цей кінець буде особливо цінним як для нинішнього так і для старого покоління, оскільки поняття "українець" не є чужим ні для тих, ні для інших. Ця синьо-жовта спільнота повернула нашому герою його життя, можливо здатна повернути й Вам.
  •  
    Фрази, що змушують замислюватись 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книжка, яка змушує замислюватись над великою кількістю подій, фактів, історій... Коли починав читати книжку, то вона мене почала вганяти в якийсь напівдепресивний стан. Тоді я вирішив що ще не час і відклав цю книжку напотім, але, ось, минуло декілька місяців і все таки почав її читати. Скажу те, що початок, тоді як огортав чимось депресивним, так і огортає після другої спроби. Всі події у творі були песимістичними, і тільки після сторінки, десь, 180, нарешті почав з`являтись якийсь промінь оптимістичних подій, і тут же він згас аж до початку Помаранчевої революції. Чесно, скажу, що насолоди від прочитання твору я не отримав, але всі геніальні фрази, певні моменти та поетичність пані Ліни не залишила мене байдужим. Тому твір потрібно читати і ознайомлюватись із ним, хоча б для того щоб відчути мову авторки. Можливо, комусь твір сподобався більше, ніж мені, адже моя думка є чисто суб`єктивною. Із сюжету, що запам`яталось і сподобалось найбільше, так це, хіба що, сама Помаранчева революція. Все ж таки, поезія пані Ліни, мені подобається більше. Покладаю надії на новий твір письменниці, що за анонсами повинен з`явитись у 2019 році.
  •  
    Отзыв 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ця книга фантастична! Жодного разу не пошкодувала, що придбала ії! Завдяки майстерності та геніальності Ліни Василівни ми можемо подивитися на реальність тогочасну зовсім іними очима. Книга захопдює так, що неможливо відірватися від неї.
  •  
    Лірична душа на тлі історичних трансформацій 66% пользователей считают этот отзыв полезным
    Книжка приємно вразила. Хоч твір практично безсюжетний, а швидше "мозаїка" новин зі всього світу, роздуми автора на їхньому тлі виглядають просто божественно! Ну вміє Ліна Василівна сказати влучно, що не рядок, то вже якийсь вислів, що хочеться записати.

    Початок трохи депресивний, але саме такий, що зацікавлює. Читаєш книгу і проходиш із тим "самашедшим" програмістом одне із найстрашніших кіл української історії, як у Данте. А як дивно радієш, коли розумієш: день гніву настав!

    У цій книзі все таки є щось від минулої творчості Ліни Костенко, поезії, а саме - душа головного героя: вразлива, по-особливому лірична.

    Якщо хтось скаже, що це вже не актуально, то нагадую: історії властиво повторюватися, як би це гірко не звучало.

    Однозначно варто прочитати!
  •  
    Змушує аналізувати 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ще щоденник -записник, молодого українця, талановитого програміста, патріота, який не захотів покидати рідну країну в пошуках кращого життя. А загубив себе в роботі звичайного комп'ютерного майстра. Тут описано становлення нашої Незалежності, Помаранчева революція, президентські вибори на тлі особистої драми головного героя. Він живе світі суцільної інформації, постійно відслідковуючи новини. Описано занепад сім'ї та відносини між людьми на тлі національного занепаду України. Описано і перекладацьку діяльність батька - шістдесятника, і тещу, яку забрали з Чорнобильської зони і якій важко жити у міській квартирі. Книга читається на одному подиху, не відпускає, виводить із рівноваги фактами, змушує задуматися та аналізувати. Вона сидить в думках декілька днів, поки ви не зробите власні висновки. " Часом мені знається, що існувала якийсь мозковий центр, що працювали на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, а зусиллями власних тут ідіотів ". Ці слова змушують задуматися кожного.
  •  
    Гірка правда, як вона є 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Ім'я Ліни Костенко відоме кожному українцю і не тільки. Її називають душею України, бо її рядки - це найважливіша правда, а кожне слово, як криця.
    Її вірші , здається, знають всі.
    Але Ліна Василівна сильна не тільки в поезії, вона ще і неймовірний прозаїк.
    "Записки українського самашедшого" - одна з найвідоміших прозових книг авторки.

    Ця книга про Україну, про її історичні значущі події. І в ній описана вся гірка правда, як вона є.

    Ліна Василівна писала "Записки..." протягом 10-ти років. Тому висвітлила всі події досить детально і аргументовано.

    Деякі події, зображені в книзі, являються актуальними і дотепер.
    Бо скільки б нас не вчила історія, а людський менталітет не змінюється і ми знову і знову наступаємо на ті ж самі граблі.


    І, як завжди, хочеться все занотувати.
    "Добре, що Господь увімкнув нам ближнє світло свідомості, бо якби дальнє, схибнутися можна"

    "У всіх країнах мови, як мови, інструмент спілкування, у нас - це фактор відчуження"

    "Добре людям, які пробігають повз факти, а я проходжу крізь них."

    "Мужчини зникають як явище. Їхнє місце посіли круті - ерзац, замінник, гібрид гамадрила й Шварценеґера."

    "Якогось ранку прокинемося в іншій державі, бо проспали свою"

    "А нашу мову заносять піски духовних пустель.
    Нема України в душах."

    "Ми хто? Ми статисти духовної пустелі. Ми ґвинтики й шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає і обирає тих самих."

    "Я нічого не боюся. Я, боюся тільки причетності до ідіотів."


    Більшого генія пера, ніж Ліна Костенко для мене важко уявити. Бо так глибоко, пронизливо, точно і чесно може тільки вона.
    Вважаю, що ця книга має стати настільною для кожного українця!
  •  
    Книга, актуальність якої незмінна 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    "Записки українського самашедшого" - перший прозовий твір Ліни Костенко. У ньому вона робить аналіз українського суспільства. Вийшло, як на мене, просто чудово, сильно, правдиво.

    Хочу зауважити: автор цієї рецензії був досить маленьким у часи, які описує письменниця в своєму першому прозовому творі. Тому ознайомлення із "Записками..." було для мене більш вражаючим, коли усвідомила, наскільки вони актуальні зараз!

    Глибокий аналітичний аналіз людей Ліни Костенко дозволяє нам зрозуміти, що проблеми в країні починаються з кожного з нас, кожної нашої голови та кожної думки, сказаної вголос, чи невідомої нікому.

    Чому так важливо для початку кожному розібратися у собі, а потім звинувачувати інших? Чому наша громадянська несвідомість і байдужість такі небезпечні для майбутнього наших дітей і країни?

    На всі ці питання авторка дає відповіді. Цікава також форма подання думок, яка відповідає назві роботи.

    Рекомендую прочитати усім, кому небайдуже майбутнє нашої країни і хто хоче побачити щось нове у нашому суспільстві.
  •  
    Концентроване розчарування людством 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Єдиний прозовий роман Ліни Костенко давно мене зацікавив. Щонайперше дивною назвою. "Записки українського самашедшого" - роман-хроніка, роман-потік-свідомості. Головний герой - програміст, меланхолік. Він любить Україну, він з тих, що вчинили Революцію на граніті. А теер страждає, бачачи, до чого доводить країну влада. Оповідь починається від касетного скандалу, а завершується Помаранчевою революцією. Головний герой страждає від байдужості: влади, своєї дружини, людей навколо. Тому концентрація розчарування людством і загалом життям у тексті, особливо, в першій частині дуже висока. "Записки" - ніби його щоденник, засіб випустити біль.

    Описано непростий для країни час (а коли він простий?), час кризи і байдужості. Мені здається, думки головного героя насправді є думками самої авторки. Принаймні, більшість точно. Вона зачіпає і тему шістдесятництва і неповаги до людей цієї течії серед суспільства часів головного героя. Для неї це однозначно болюче, як і історія з вибухом на Чорнобильській станції.

    Книжку можна розібрати на цитати. Оповідач (авторка) не боїться критикувати владу, коментувати дії відомих людей, політиків. Не боїться майже прямо вказувати на осіб, ледь не називаючи їх на ім'я. Це сміливо, чимось нагадує діяльність шістдесятників, куди ще молодою входила Ліна Костенко.

    Мені сподобалося і як прописані герої. У них є свій характер, відображений у іменах, які дає їм головний герой. У деяких відгуках скаржаться на те що оповідач тільки скиглить, але це і є його "я". Якщо герой викликає емоції, будь-які, то він автору вдався.
  •  
    Калейдоскоп подій, спіраль історії 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко, перший її прозовий твір, – це насправді записки, нотатки, потік свідомості програміста середнього віку, який намагається усвідомити й «переварити» події в країні й у світі в режимі реального часу, подекуди здійснюючи екскурс у історичне минуле України й українців. Лавина негативної інформації з усіх боків, від усіх ЗМІ (як зараз), нерозкриті замовні вбивства (як зараз), скажено брудна передвиборна гонка із шокуючим результатом(як зараз), Майдан, Революція, натхненна молодь, боротьба за мову (як зараз), гасла й політики до болі знайомі. З подивом усвідомлюєш, що роману вже десять років, бо події, практично документально відтворені в ньому, на диво живі, болючі й сучасні, як черговий доказ того, що історія йде чи то по спіралі, чи то по колу. І від цього стає моторошно. Моторошніше, аніж від жахів, бо все, що лаконічно й талановито зображує Ліна Василівна – те, що уже сталося і водночас те, що відбувається з нашою країною. І відбудеться ще не раз, якщо всі ми не зробимо «роботу над помилками». Судження авторки, вкладені в «записки» героя глибокі й іронічні. Багато які з фраз стали часто цитованими афоризмами, настільки вони влучні й універсальні. Якісна книжка, обов’язкова до прочитання всім небайдужим до української найновішої історії.
  •  
    Рецензия
    Книга поразила до глубины души. Лина Костенко - гениальный автор: так облечь в слова то что происходит, все эти чувства и переживания героя...
    Если хотите понять украинцев как нацию - обязательно прочитайте.
    Также книга интересна с исторической точки зрения на описываемые события, ибо в других странах наша история рассказывается совсем по-иному... Даже новейшая, произошедшая с вами (нами) всего-то несколько лет назад.
  •  
    Рецензия
    Книга є прекрасним витвором геніальної української поетеси,письменниці Ліни Василівни Костенко. Вона є відлунням мого особистого внутрішнього світосприйняття. "Твір-роздум" - так я його для себе охарактеризувала.
    Події 2000-2004 рр.(президенство Л.Кучми,вбивство Г.Гонгадзе,Помаранчева революція) знаходять відображення в особистому житті головного героя. Свої відчуття,враження він занотовує у своєрідний щоденник. Ці нотатки і є "Записками українського самашедшого". Це та з книг, яку хочеться ще раз прочитати.
  •  
    Рецензия
    сейчас как раз читаю, начало конечно достаточно депрессивное, но думаю, тот кто откроет для себя эту книгу, он уже подсознательно должен быть готов к её восприятию.
  •  
    Рецензия
    Отличная книга! Рекомендую всем, кто умеет и любит думать) Толковый юмор, сарказм, ирония. Тонко подмеченные и умело переданы наши украинские реалии.
  •  
    Дуже погано. 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Це перша книга Ліни Костенко за останні 20 років, поки вона не писала і також це вперше від неї прозовий роман. Я знайома з її роботами, але перші її роботи мене надихали. А ці останні - це просто книги заради слави і заради грошей. Дуже нудна робота, поганий стиль написання. Доволі депресивна книга, а головний персонаж ніякий. Цей прозовий роман писався наче від 35-річного комп’ютерного програміста, який критикує процес глобалізації. Робить це так, наче сучаний світ - це пекло, яке ми заслужили за наші гріхи.
    Моєму розчаруванню нема слів. Так прикро, що багато авторів розслабились і стали писати заради грошей та слави, а не як раніше заради того, щоб передати важливу думку. До речі, книга ну дуже затягнута. Було важко і не дуже цікаво читати.
    Мені особисто книга несподобалсь так, що я вирішила переосмислити інші (ранні) її роботи. І перечитваши деякі з них, то я вже і змінила думку про її попередні "Шедеври". Так, вони набагато кращі ніж "Записки українського самашедшого", але і не такі круті, як мені здавалось, коли я була молодшою. Прикрість…от і все.
  •  
    Круто!
    Завжди захоплювалась творчістю Ліни Костенко! Вона завжди висловлюється "влучно" і читати її шедеври одне задоволення!
    "Записки українського самашедшого" - це щоденник (але як зазначає сам герой - "буденник"), де 35-річний комп’ютерний програміст висловлює свої думки про теперішнє (події початку 21 століття), своє життя, переживання того, що відбувається у світі...
    І справді, читаючи відривки (заголовки) газет, які головний герой полюбляє читати - дивуєшся: невже все так погано у цьому світі? Чи є вихід з цих лих? Як це все зупигити? Як жити краще.
    Паралель проводиться з рідною Україною. Зображення важкого життя українців-революціонерів на зламі тисячоліть.
    Взагалом, вражає своєю актуальністю та прозорістю. Можна також винести корисну та повчальну інформацію
    Думаю, кожен повинен ознайомитись з творічістю Ліни Костенко (школярі мають цю нагоду вивчаючи деякі її твори за шкільною програмою).
    Хоча б одна її книга повинна бути у вас на полиці! Тому, усім-усім раджу прочитати! Ви не залишитесь байдужі, обіцяю.
  •  
    Зразок українського сюрреалізму
    Шанувальники поезії Ліни Костенко мають можливість познайомитися із стилем автора у прозі. Не дивуйтесь, якщо буде трошки незвично, адже під "Записками українського самашедшего" залишить підпис будь-яка людина, особливо, якщо має трішки за тридцять і знаходиться у тунелі без світла у його кінці. Можна назвати твір політизованим, але це - не політика. На жаль, це наше буття. Дуже вдячна автору за правду, яку за будь-яких обставин вона обирає своїм гаслом.
    Скажу відверто, книга розрахована на інтелектуального і патріотичного читача. Сюжет твору - це своєрідний коллаж, який зібрано із філософських, політичних, історичних роздумів, алюзій до певних подій. Усе це проходить крізь свідомість простого молодого українського чоловіка і його словами виходить назовні - до читача.
    Цей твір написаний саме для українців - він є чарівними очними краплями, після яких мав би покращитися зір та провітритися мозок, але ні... особисто я раджу до читання усім. Якщо складно піде зміст, то є можливість насолодитися мовою. Читайте твір, читайте між рядків, впізнавайте риси.
  •  
    Прекрасний автор - мало не ідеальний твір
    Ця книга - просто шедевр. Вона в прямому сенсі розкриває речі, на ті буденнощі, що нас оточують, але на які ми так зухвало не дивимось взагалі. Це історія про 35-річного чоловіка, якого не покидали біди, які він переживав (то у сім'ї негаразди, то в країні). Головний герой надто тим всім переймався. Сам текст читається доволі легко, незважаючи на той факт, що у ньому постійно присутнє емоційне напруження, яке давить навіть на читача. Проте, останній знайомиться із подіями, які описані у книзі, переживає їх із головним героєм і задумується. Задуматись про те, що кожен з нас дивиться новини, але майже ніхто їх не фіксує. Змінюється навіть погляд на буденні речі.

    Книга оформлена із твердою обкладинкою, дуже добре зшита, тому не потрібно буде переживати, що вона з часом абсолютно може зіпсуватись. Як на мене, зображення обкладинуи дещо відрізняється від внутрішнього змісту - якось дисонують вони разом. Але в цілому, сторінки білі, гарні, текст стандартний, присутні ілюстрації. За своїм обсягом, книга не є надто великою, але все ж вона важкенька.

    Я абсолютно всім рекомендую прочитати цю книгу, вона заслуговує на найвищу похвалу! 5/5, безперечно!
  •  
    Безвихідь
    Перший прозовий твір Ліни Костенко. Жанр твору заявлений як роман. Твір складає враження не дуже доладно викладеною хронікою подій. Головний персонаж – 35-річний програміст: безініціативний, аморфний, безхребетний меланхолік, який викликає до себе відразу. Головні герої живуть та констатують факти того, що відбувається навколо. Навколишня дійсність жодним чином не впливає на них. Події відбуваються самі по собі, герої живуть своїм життям, не намагаючись щось змінити чи змінитися самим.
    Книга пересипана вкрапленнями новин, в яких описуються події, що відбувалися в Україні в 2000 роках.
    У книзі є багато речей, що примушують замислитися про причини та наслідки тих чи інших історичних подій, та вплив на ці подій окремих особистостей.
    З іншого боку книга – це депресивна розповідь про всезагальну безвихідь, масштабний колапс.
    Найбільше вражають страждання та скигління головного героя. Такий собі псевдоінтелектуал, який розмірковує про важку долю та нічого не намагається у ній змінити.
    Книга написана під враженнями від Помаранчевої революції, після якої ситуація не надто сильно змінилися.
  •  
    Записки українського самашедшого
    Я завжди була великою шанувальницею поезії великої української письменниці Ліни Костенко, і була безмежно рада такій можливості познайомитися також із її прозою, а саме із відомим сьогодні твором мого найулюбленішого автора - "Записками українського самашедшого". Цей роман був виданий у надзвичайно популярному та відомому сьогодні видавничому домі "А-ба-ба-га-ла-ма-га", належить до серії книг "Доросла серія", роком першого видання є дві тисячі десятий, оформив цей твір надзвичайно талановитий та відомий нам художник-ілюстратор Владислав Єрко.
    Сюжетом твору виступає зібрана ціла низка із великої кількості різноманітних філософських, політичних, а також і історичних роздумів та споглядань щодо перебігу певних подій. Хоча цей твір "Записки українського самашедшого" може видатися заполітизованим, на мою думку це не зовсім так, адже це - наше справжнє сьогодення, наше з вами буття. Безпорадність, розуміння та нерозуміння важливості змін, які неодмінно повинні відбутися, однак письменниця також і тут, як завжди, за будь-яких обставин обирає правду.
    Головним персонажем роману виступає молодий тридцяти п"ятирічний програміст, який є надто безініціативним, в свою чергу головні герої також живуть своїм життям та констатують різноманітні події, а також і факти того, що так швидко змінюється та відбувається навколо них. Навколишні події, факти та оточуююча швидкоплинна вражаюча дійсність абсолютно не може вплинути на їх світ та перебіг подій у їхньому житті. Вражаючі події трапляються та стаються самі по собі, усі герої роману живуть своїм життям, не прагнучи щось змінити чи змінити своє життя. Проте, не будемо втрачати оптимізму, нехай надія на краще майбутнє, все ж таки, залишається у наших серцях.
    У нас є знову така чудова можливість - ще раз доторкнутись до творчості великої української письменниці та поетеси Ліни Костенко! Дуже вартує прочитати!
  •  
    Перехвалили, а за что? 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Огромное разочарование. Я в национальные святыни и табу не играю, я люблю хорошую литературу и это для меня самое главное. Столько слышал од в честь этой книги, что сейчас просто закипаю от возмущения. Я специально посчитал: главный герой должен быть 1969-1970 года рождения. Почему он думает на языке поколения рожденного самое позднее в начале 1950-х. Строго говоря, я такого языка не встречал ни у кого младше семидесяти, т.е. это рожденные в 40-х. Я к языку в художественном произведении очень чувствителен. Я как говорящий преимущественно на русском, очень тонко чувствую все нюансы в украинской речи - региональные и зависящие от сословий и поколений. Я не просто придолбался, это вполне серьезно. Почему если классик, то ей нужно больше прощать? Наоборот. Пусть бы кто-то без имени написал такую книгу и что тогда? Ну откуда тридцатипятилетний парень, еще и программист может быть таким морально устаревшим занудой? Такие мысли приходят к мужчинам за сорок, и не в его поколении. Повторять одни и те же идеи по нескольку раз разными словами в одном абзаце? И вообще... Его внутренний конфликт, с которым он носится, его менталитет отстает от реальности на десять лет, ну или на семь-восемь, но в масштабах наших ритмов - это не мелочь, а критическое отклонение. Герой совершенно недостоверный, затянуто, уныло без художественно необходимости... В общем дисквалификация.
  •  
    Сложные чувства...
    Надеюсь, это не последняя книга Лины Дмитриевны! Дай ей Бог долгих лет, здоровья и вдохновения!
    Лина Костенко - это живая легенда в украинской литературе. Это целая эпоха! Было бы интереснее прочитать книгу о ее видении современной жизни, написанную менее завуалированно. А так я вынужденна была вылавливать из скучного текста - "что на самом деле хотел сказать автор?" Я бы лучше прочла, если не мемуары, то хотя бы художественную книгу, написанную от лица женщины, а не мужчины. От имени человека, который видел столько смен эпох, как сама автор, так было бы интереснее и достовернее. Главный герой очень неприятный субъект, и все его многочисленные "умные мысли" меня раздражали. От книги остается горький осадок - чувство поражения и разочарования. Кажется в украинской литературе есть такая традиция.
    Книгу было читать очень тяжело эмоционально. В ней так много негатива. Его в нашей жизни и так много. Лишний раз не хочешь включать телевизор, или интернет, потому, что там одни плохие новости. Будто, ничего хорошего, ни в мире, ни в Украине больше не происходит. Беря в руки книгу - ждешь, хоть какой-то альтернативы. Я, конечно, не говорю, что литература существует только для развлечения, но, неужели нельзя соединять приятное с полезным?
  •  
    Один із найкращих творів сучасної української літератури
    Ця книга викликала свого часу неоднозначну реакцію серед читачів. Перш за все, увага була пов'язана із авторкою книги - Ліна Костенко ніколи до цього не писала прозових творів. Другою причиною було те, що художня видумка пов'язана із цілком реальними для нас подіями національного значення і цілком природньо, що у нас може бути інша бачення і ставлення до них, ніж у Ліни Костенко. Чорнобиль, прийняття незалежності, Помаранчева революція і ще чимало подій, які разом з країною переживали герої роману "Записки українського самасшедшого". Книга сповнена символічними цитатами, притаманними для Костенко, а тому, навіть якщо вам і не сподобається сюжетна лінія чи інші моменти, ви точно отримаєте задоволення від самого процесу читання цієї книги. Одна із найвлучніших цитат:
    "Не з нашим розумом, осягнути, як виглядає Бог. Я тільки знаю, що Той, хто запустив моє серце, Той запустив і Всесвіт".
    Єдиний момент, який особисто мені не дуже сподобався, це те, що роман написано від першої особи, від головного героя. На мою суб'єктивну думку, Костенко як жінці не дуже вдалось створити відчуття, що оповідь ведеться від чоловіка, надто багато якихось "жіночих" думок.
  •  
    Актульность
    Мне было невероятно интересно прочитать прозу поэтессы. Долго подходила к этой книге, решала стоит или не стоит открывать её. Боялась, что не понравится, но всё-таки зря. Лина Костенко совершенный мастер слова, передала такую безнадёгу главного героя в начале, мне так печально было тогда. Лина может так хорошо подобрать и выстроить невероятно глубокие фразы, она словно оживляет написанные ею слова. Благодаря Лине Васильевне я будто жила рядом с главным героем всё это время, прочувствовала все его эмоции, прочитала все его мысли в те тяжелые дни. "Записки украинского самашедшего" - это книга с одной стороны довольно депрессивная, а с другой весьма трогательная и невероятно жизненная. Также мне было очень интересно прочитать, конечно же, про ту самую Оранжевую революцию, о том как же это всё таки было на самом деле, из первых уст, так сказать, ведь Лина же и сама не раз бывала в то время на Майдане Независимости. Очень Рекомендую прочесть эту книгу молодому поколению, это того стоит. Спасибо.
  •  
    Одна маленька параноя
    "І жах не в тому, що щось зміниться, - жах у тому, що все може залишитися так само".

    Ліна Василівна створила незвичайну книгу. Філософську та психологічно-соціальну.
    Читач знайомиться зі щоденником звичайного українського програміста, який записує свої роздуми про події в державі. 2000-2005 роки не прості для України. Роки боротьби за свободу слова, думки та духу, визнання політичної гідності та національної ідентичності. Очима невдахи-інтилігента ми бачимо всі біди, невдачі та катастрофи національного та світового масштабу початку нового тисячоліття. Костенко створила досить критичний образ пересічного українця, який не досягнув вершин у житті, не здатний знайти оплачувану роботу, не наважується шукати кращої долі на чужині, може забезпечити власну сім'ю, але звинувачує у всьому комп'ютерні ігри та телебачення. Він не намагається змінити щось у власній державі, а лише критикувати все і всіх, та нити, сидячи вдома на дивані. Вся книга переповнена негативних новин. І як тут не збожеволіти, коли довкола усе так погано, коли відчуваєш себе нікчемним та нікому не потрібним?
    Як не з'їхати з глузду, коли всі події в житті та в державі видаються мало не Апокаліпсисом?
    Книга мені сподобалась. Можливо занадто песимістична, але іронічна, злободенна та сатирична реальність спонукає до дій на благо майбутнього свого та держави.
  •  
    Гениально!
    “Записки украинского самашедшего” - первый опубликованный прозаический роман поэтессы Лины Костенко, который впервые вышел в свет в издательстве «А-ба-ба-га-ла-ма-га» в декабре 2010 года.

    35-летний программист не может понять, что с ним: врачи говорят, что он психологически здоров, но он себя таковым не ощущает. А все из-за того, что за окном в мире происходит какая-то бессмыслица.

    И это его записки, в которых он рисует эпоху.

    Сказать, что это гениально, не сказать ничего. Словами не передать, как это сильно написано.

    Так хотелось хоть немного поспорить с Линой Костенко, но нет, ее словами прозвучала истина.

    Память. Люди часто забывают, или как говорит автор, адаптируются. Экстремальный туризм в Чернобыль или в сталинские концлагеря, сувениры в виде самолетика, врезающегося в башни-близнецы... Так и есть, все так и есть.

    Войны, терроризм, аварии, катаклизмы - и так по кругу. Жестокие уроки истории, которые ничему так и не научили.

    В современных литературных кругах задаются вопросом: считать ли роман Лины Костенко политическим? Для меня он скорее исторический, ибо лучше любого школьного учебника рассказывает о том, что происходило в Украине и в мире после того, как человечество вошло в новое тысячелетие (миллениум) - в 2000 - 2004 годах.

    Говорят, нам нравятся те произведения, в которых видны отголоски наших собственных мыслей. И для меня это именно такая книга.

    Роман, обреченный на вечность.
  •  
    Поет - не прозаїк
    Ліна Костенко - геніальна поетеса сучасності, майстер метафор та колоритних образів. Її вірші неперевершені. Звісно, справжній письменник має бути досконалим у різних жанрах. Хоча проза в Ліни Костенко - її ахіллесова п’ята. Пам’ятаю, як усі з нетерпінням очікували на появу «Записок», як щиро вітали авторку з прозовим дебютом, скільки очікувань було від цього дебюту. Так, роман вартий уваги, його слід прочитати як данину пам’яті визначній поетесі. Але особисто я не побачила в цьому творі нічого геніального. Мене не зачепило. Головний герой мені не сподобався, відносини в його родині не є колоритно описаними, кудись зникли яскраві образи та палітра емоцій. Уривок про Помаранчеву революцію мене розчарував, бо я не люблю політики в белетристиці. Навіть описуючи симпатію до Ющенка, Ліна Костенко розчаровує у виборі засобів. Депресія в усьому, сірість та дратівливість. А хотілося висоти польоту, романтики та віри в перемогу, хотілося емоцій та пристрасті. Жаль, що геніальна поетеса не є геніальним прозаїком. А так хотілося цього...
  •  
    Портрет епохи
    Взявся другий раз перечитувати. І як воно буває, почав віднаходити (як мені здається) щось нове. Тому зараз у великому захопленні. Від власних відкриттів.
    Розповідається з точки зору програміста, якому 35 років. На фоні особистої кризи, кризи в сім'ї він також болісно рефлексує над кризою в країні, кризою душ чи що...
    Скажу чесно, мені старому дурню, який начитався останнім часом достатньо багато всякої модної “мотиваційної літератури”, здалося що це десь непродуктивно, низько… Це про слабкого совка, який реально ніхто і ніщо.
    Але по ходу книжки щось почало доходити. Сила мабуть таки в середині. І це дійсно сильно. Ставати не просто кльовим, сильним. А бути людиною. Яка мусить справлятися з усім негативом, і головне - співчувати іншим. Навіть попри те, що в неї теж є купа якихось своїх негараздів.
    Хоча так - Ліна Василівна давно застовпила за собою статус живого класика. ЇЇ глибина (власне книжки) точно набагато серйозніша, ніж якісь особливості. На те це і роман - що він сам у собі вже є цілісним явищем. Це і важливий портрет епохи, про яку почали підзабувати (зрештою, мені було 14 років в 2000 і я ще багато чого сприймав “по дитячому”). Це і десь якась історія переродження - коли головний герой доходить до краю і його буквально витягують з петлі. Це і про гармонізацію стосунків із дружиною, а через це і віднайдення себе більш нового загартованого. І як час розставляє по місцях все, що є негідним, а залишає тільки добре.
    В будь якому випадку, це глибоке читво, яке треба добре відрефлексувати в собі, щоб принаймні залишатися людиною

  •  
    Дебют української авторки
    Чому дебют? «Записки українського самашедшого» - перший прозовий твір Ліни Костенко. Її дебют, як авторки прози, а не лише прекрасних віршів.
    Цю книгу можна розібрати на цитати. Гострі, болючі, вони обпікають свідомість, знищують стереотипи своєю правдивістю й відвертістю. Її потрібно читати дозовано, але хочеться за раз. Відкрити й не зупинятись, а просто поглинути увесь той потік думок й ідей, що криється у цьому геніальному романі.
    «Мова солов‘їна, а тьохкають чортзна-що»
    Ця книга щось в мені зламала.
    Змусила принципового розмовляти українською навіть тоді, коли співрозмовник/ця звертається російською.
    Змусила почувати сором за гугл-запити російською.
    Змусила користуватись словом «гривні», й ніколи не казати «купила за 100 рублів», бо в нас просто немає такої валюти!!
    Змусила принципово не купувати одяг з написами російською мовою.
    Ні, все це не через ненависть до РФ, не через військовий конфлікт, нарочистий патріотизм чи ще щось таке. А через банальну повагу до свого, традиційного, національного! Не модного, а саме СВОГО! Через самосвідомість, суспільну самоідентифікацію. Може це і дивно, але наша підсвідомість просто завалена усім цим «сміттям», компромісами, другосортністю, наслідуванням.
    Так дивно, коли одна бабуся з Вінниці розповіла про свою онучку: «Мы то дома на русском разговариваем. Это она в садик пошла, от этих АТОшников (тобто, їх дітей) понахваталась...». Дійсно, у нашій країні ж українською розмовляють лише АТОшники, їх діти й бандерівці з хохлами. Навіть у Вінниці більшість розмовляє російською просто в повсякденному житті.
    «У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха врожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожен тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються (...) Україна - це резервація для Українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови»
    Ось така гірка правда!
  •  
    Книга, яка 10 років не втрачає своєї актуальності
    Особисто для мене Ліна Костенко є доволі суперечливою фігурою в українській літературі. З однієї сторони ми звикли до її образу “шістдесятниці” та “голосу нації”, хоча її доля склалася значно вдаліше, ніж у інших дисидентів - Горської, Стуса, Симоненка, Дзюби чи Сверстюка. Її не посадили до в’язниці, вона залишилась живою та здоровою. У 80-ті її навіть почали друкувати та відзначили Шевченківською премією. Тому підозри деяких дослідників щодо її співпраці з каральними органами СРСР у мене викликають довіру. Але можливе загравання Ліни Костенко з радянською владою не може заперечувати її непересічного таланту.

    Її єдиний прозовой роман це ніби дзеркало нашого суспільства. Описаним тут подіям майже 20 років, але деякі уривки ніби навмисно написані для нашого 2020.
    "...Тут ідеться про долю цілої держави - одні мерзнуть у наметах, а іншим по барабану..."
    "...Така наша українська Феміда - у грецької зав'язані очі, у нашої заплющені..."
    "...Людина з минулим не повинна йти в президенти. У президенти повинна йти людина з майбутнім..."
    "...Шкірою чую, як тотальне жлобство свідомо прищеплюється людям, перетворюючи їх на масу. Масі не треба мистецтва, масі не треба культури - масі треба закласти у підсвідомість, і вона піде у спроектований бік. Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів..."
    "...Культивується порно, приблатняк, матерщина. У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України. Все, що є ницого й зловорожого, вигрівається під сонцем нашої демократії. Україною правлять люди, які її не люблять і яка їм чужа..."
    "...Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші..."
    "...Свобода, рівність і блядство! - такий парафраз охлократії. Естетика нуворишів. Диктат грошових мішків. Моральний ексгібіціонізм придурків. На цьому розквітне шоу-бізнес. На цьому нові покоління втрачатимуть сенс життя..."
    Але в малоприємному тексті цього роману є для мене дещо оптимістичне і життєствердне:
    "...Держава - це я, а не те, що вони з нею зробили. І нація - це теж я. А якщо в цій нації є антинація, то прошу не плутати. Бо я належу до нації, яку обрав я і яка обрала мене - до красивої і шляхетної нації..."

    Ця книга важка, гостра і правдива. І, на жаль, досі дуже актуальна.
 
Характеристики Записки українського самашедшого
Автор
Лина Костенко
Издательство
А-ба-ба-га-ла-ма-га
Серия книг
Доросла серія
Язык
Украинский
Год издания
2011
Год первого издания
2010
Иллюстратор
Владислав Ерко
Количество страниц
416 стр.
Иллюстрации
Черно-белые
Формат
130х200 мм
Переплет
Твердый
Бумага
Офсетная
Тираж
10 000
ISBN
978-966-7047-88-7
Вес
400 гр.
Тип
Бумажная
Литература стран мира
Украинская литература
Литература по периодам
Современная литература
 

Об авторе Записки українського самашедшого