Спочатку мені було цікаво. Справді. Тому накину одну зірку виключно за початок, бо далі починається треш. Почну з того, що в сучасному світі проблема з правами жінок нікуди не поділася. Це справді є, про це треба говорити, про це треба писати книжки та пояснювати людям. Для цього не потрібен сетінг давнього Китаю у футуризмі, воно є навколо нас постійно, але добре, згодна, атмосфери це додає. Тим не менш книги про фемінізм повинні бути НЕ ТАКІ. Головну героїню НЕ МОЖНА! робити сильною за рахунок приниження всіх інших. Головну героїню НЕ МОЖНА! робити розумною за рахунок зображення всіх інших дурними та жорстокими. Це чудово боротися за рівноправ'я, але його НЕ МОЖНА! досягнути просто шляхом відкидання гідності та прав інших людей, а у героїні головна на п'єдесталі це вона, ну і саме з нього вона верещить про права інших дівчат, йдучи по головам і гноблячи всіх інших. Хтося казав, що тут вільні стосунки? Взагалі то не те щоб. Тут є один хоч чимось примітний чоловічий персонаж, звісно максимально ніжний, та поступливий щоб не заважати головній героїні насаджувати добро і ще один, максимально поламаний, щоб героїня шляхом нього самостверджувалася. Він настільки ніякий і приший кобилі хвіст, що навіть ім'я його не запам'ятовується, не те щоб повірити в романтичну лінію. Світ також не описаний абсолютно ніяк, навіть про монстрів з якими вони воюють всю книгу ми знаємо лише що вони схожі на жуків та в них є панцир. Яких? Що воно таке? Авторка навіть не намагалася.