Автор |
Владимир Кузнецов |
Издательство |
Видавництво Жупанського |
Серия книг |
Альтернатива |
Язык |
Украинский |
Год издания |
2020 |
Иллюстратор |
Катерина Пархоменко |
Количество страниц |
328 |
Иллюстрации |
Черно-белые |
Все о книге Закоłот. Невимовні культи
Далеке майбутнє. Нова Імперія — об’єднане людство Землі, Місяця та Марсу — веде жорстоку боротьбу за власне існування. Її супротивники — потойбічні істоти з інших шарів Мультиверсу, її провідник — звільнений бог Ґаґантоа, що з прадавніх часів перебував у полоні на Землі. Бунтівним богом людству даровані технології міжпланетного сполучення, квантового обчислення та розподіленого інтелекту. Проте його вороги — то цивілізації істот з іншого простору-часу та Потойбічні боги. А також ті з людей, хто вважає обраний шлях хибним та руйнівним.
Одвічна дилема Людини — який шлях є істинним? Peromnia saecula saeculorum, світ без кінця — чи Bellum omnium contra omnes, війна без кінця?
На материнському кораблі «Сінано» — найстарішому та найпотужнішому представнику Об’єднаного Флоту Імперії, спалахує заколот, кривавий та безжальний. Хто розпочав його, до чого він призведе, а головне — як пов’язаний із подіями тисячолітньої давнини, що вже стали наріжним каменем історії людства?
Володимир Кузнєцов — письменник, музикант, інженер та гейм-дизайнер зі сходу України, відомий українському читачеві насамперед як автор, що працює у жанрах жахів та фентезі. Його новий роман створений на перетині наукової фантастики, космічної опери та лавкрафтіанського горору. Це — книга-головоломка, книга, яку кожен читач може складати як йому заманеться — і від того отримувати свій власний досвід та інсайт.
Окультні технології та Прадавні боги з іншого простору-часу. Війни в масштабі Сонячної системи та безосібні квантові інтелекти. Наскільки незмінною є людська сутність — і що здатне змінити її? Якою ціною можна здобути Свободу — і де поріг, за яким та свобода перетворюється на нову неволю? В кінцевому підсумку, що є свобода волі, і чи існує вона взагалі?
Якщо Давні боги відгукуються на людські молитви — хто здатен почути їхню відповідь і не втратити розум, намагаючись її зрозуміти?
Автор |
Владимир Кузнецов |
Издательство |
Видавництво Жупанського |
Серия книг |
Альтернатива |
Язык |
Украинский |
Год издания |
2020 |
Иллюстратор |
Катерина Пархоменко |
Количество страниц |
328 |
Иллюстрации |
Черно-белые |
-
Не можна пропускати, якщо ви любите фантастику.Книжка поділена на частини, кожна з яких розповідає про певні відрізки альтернативної історії людства. Автор в передмові каже, що їх можна читати в різному порядку, і тільки буде краще, якщо ви використаєте послідовність відмінну від поданої.
І дійсно, кожна з частин переживається по різному і викликає різні емоції. Іноді ви ніби дивитися аніме про далеке далеке майбутнє, де земляни у космосі борються за виживання з невідомими істотами, а ще дуже молоді солдати намагаються побороти страх перед битвою. Потім ви поринаєте у гру Doom, де непереможний легендарний воїн розносить усіх на своєму шляху. В наступній главі ви трішки відпочиваєте від космічного екшену і вам розказують фентезійну історію, де декілька персонажів ведуть мандрівку із загадковою метою. Далі вас кидають у ніби всесвіт “Вархамеру”, де боги із потойбіччя намагаються пробитися у нашу реальність і породити хаос. І десь між цим всім, ви спостерігаєте за детективною історією із загадковим вбивством і неочікуваними поворотами слідства.
Насправді у “Заколоті” немає ніякого плагіату ні з аніме, ні з Думу чи Вархамеру. Але асоціації нахлинають самі собою. І це круто, по іншому не скажеш. Ці історії, з першого погляду, непоєднувані, зв’язуються сюжетом, який бере свій початок із міфів Лавкрафта, і потім вкриває вас великою кількістю якісної фантастики, яка зовсім не схожа на те, що робив Говард Філіпс.
Вперше читав фантастику від українського автора, тому не було жодних очікувань, але тепер з нетерпінням чекаю продовження.
-
Нарешті є крутий український фантаст."Заколот" не давав мені читатися разів чотири. Нарешті уперто переламавши свої початкові враження, я таки просунувся далі - і оп! Скільки прекрасного в цій книзі. І як я міг пропустити, а міг же, такого класного фантастичного, класично-фантастичного читва.
Кузнєцов молодчина. Браво! Нарешті у моєму читацькому багажі є Перший висококласний мейн-стрімовий україномовний та український автор. Уклін!))
Звісно, перші дві частини продиратися треба було з мачете по джунглях.
Але далі книга в'ється такою легкою sci-fi, що десять разів хотілося про себе подумати "який же я молодець", що не пропустив цю книгу. І який же автор молодчина.
Ця книга - однозначно, поруч з "Арканом вовків" Дерев'янка - ціле відкриття. Облизуюсь досі, як кіт після сметани.
Не розповідатиму про сюжет, про героїв, космічну оперу та фентезі, на ноти котрих поклав свою Піснь. І для захопливих відгуків теж не бракує. Звісно, є перехресні у книзі точки, де автор перебігає, або йому вже перебігли, хтось з останніх новинок у sci-fi жанрі. Той же Воттс, та Роулінг, ті ж "Чужі". Але це класні алюзії! - чорт забери))
Це ідеальний текст в жанрі sci-fi, і цк досягнення в усій сучасній українській літературі, та й минулій (Винниченко, Савченко, Бердник).
Мінусом я б назвав кепську редакторську роботу, а коректора, котрий вичитував авторський текст, треба вигнати з видавництва. Ледь не на кожній сторінці "очепятки", русизми - трохи прикро. Якщо будуть перевидання - обов'язково варто це врахувати.
Книга на рівні Пітера Воттса та Дена Сіммонса. Вітаю украсучліт з подібним досягненням!

Рецензии Закоłот. Невимовні культи
-
Не можна пропускати, якщо ви любите фантастику.Книжка поділена на частини, кожна з яких розповідає про певні відрізки альтернативної історії людства. Автор в передмові каже, що їх можна читати в різному порядку, і тільки буде краще, якщо ви використаєте послідовність відмінну від поданої.
І дійсно, кожна з частин переживається по різному і викликає різні емоції. Іноді ви ніби дивитися аніме про далеке далеке майбутнє, де земляни у космосі борються за виживання з невідомими істотами, а ще дуже молоді солдати намагаються побороти страх перед битвою. Потім ви поринаєте у гру Doom, де непереможний легендарний воїн розносить усіх на своєму шляху. В наступній главі ви трішки відпочиваєте від космічного екшену і вам розказують фентезійну історію, де декілька персонажів ведуть мандрівку із загадковою метою. Далі вас кидають у ніби всесвіт “Вархамеру”, де боги із потойбіччя намагаються пробитися у нашу реальність і породити хаос. І десь між цим всім, ви спостерігаєте за детективною історією із загадковим вбивством і неочікуваними поворотами слідства.
Насправді у “Заколоті” немає ніякого плагіату ні з аніме, ні з Думу чи Вархамеру. Але асоціації нахлинають самі собою. І це круто, по іншому не скажеш. Ці історії, з першого погляду, непоєднувані, зв’язуються сюжетом, який бере свій початок із міфів Лавкрафта, і потім вкриває вас великою кількістю якісної фантастики, яка зовсім не схожа на те, що робив Говард Філіпс.
Вперше читав фантастику від українського автора, тому не було жодних очікувань, але тепер з нетерпінням чекаю продовження.
-
Нарешті є крутий український фантаст."Заколот" не давав мені читатися разів чотири. Нарешті уперто переламавши свої початкові враження, я таки просунувся далі - і оп! Скільки прекрасного в цій книзі. І як я міг пропустити, а міг же, такого класного фантастичного, класично-фантастичного читва.
Кузнєцов молодчина. Браво! Нарешті у моєму читацькому багажі є Перший висококласний мейн-стрімовий україномовний та український автор. Уклін!))
Звісно, перші дві частини продиратися треба було з мачете по джунглях.
Але далі книга в'ється такою легкою sci-fi, що десять разів хотілося про себе подумати "який же я молодець", що не пропустив цю книгу. І який же автор молодчина.
Ця книга - однозначно, поруч з "Арканом вовків" Дерев'янка - ціле відкриття. Облизуюсь досі, як кіт після сметани.
Не розповідатиму про сюжет, про героїв, космічну оперу та фентезі, на ноти котрих поклав свою Піснь. І для захопливих відгуків теж не бракує. Звісно, є перехресні у книзі точки, де автор перебігає, або йому вже перебігли, хтось з останніх новинок у sci-fi жанрі. Той же Воттс, та Роулінг, ті ж "Чужі". Але це класні алюзії! - чорт забери))
Це ідеальний текст в жанрі sci-fi, і цк досягнення в усій сучасній українській літературі, та й минулій (Винниченко, Савченко, Бердник).
Мінусом я б назвав кепську редакторську роботу, а коректора, котрий вичитував авторський текст, треба вигнати з видавництва. Ледь не на кожній сторінці "очепятки", русизми - трохи прикро. Якщо будуть перевидання - обов'язково варто це врахувати.
Книга на рівні Пітера Воттса та Дена Сіммонса. Вітаю украсучліт з подібним досягненням! -
ВаріантФантазувати на тему альтернативної історії людства не лише цікаво, але й корисно. Я навіть думаю, що такі спроби мають раціональне зерно, і можуть дійсно допомогти визначити найоптимальніший шлях розвитку нашої цивілізації. Книга починається з заколоту на космічному кораблі і являє собою суміш багатьох жанрів: наукової фантастики, космічних пригод, альтернативної реальності тощо. Особливістю книги є поділ її на кілька частин, які можна читати в різній послідовності, або часовій, або за розділами. Цікаво, що висновки та здогадки після прочитання книги у кожного читача будуть власними, і можуть відрізняти у різних читачів, і саме в цьому полягає авторський задум. Адже інтерпретація сюжету залежить виключно від власних знань та життєвого досвіду читача.
Кожен, хто читає книгу знайде у ній власні смисли, власні розв'язки ситуацій та власну інтерпретацію. Саме в цьому полягає унікальність книги, яку можна перечитувати знову після прочитання.
Власне ще одна особливість книги її кіношність, тобто вона написана як кіносценарій, тому для читачів з багатою уявою буде досить цікаво її читати. -
Людство без надіїВи знаєте,ЦЕ ЩОСЬ!.
Вперше я не знаю,з чого почати писати відгук.Настільки протирічивий твір вийшов у незнаного українського фантаста.Тут сплетіння Лема,Воттса,Лю Цисіня і ще не знати кого.Але не поспішайте асоціювати автора з вище перерахованими авторитетами наукової фантастики.У нього є свій,неповторний і ні на кого не схожий стиль.
Книга дуже комплексна,складна,заворожуюча.
Саме ці гідності й надають книзі свого неперевершеного шарму.
Декілька разів збирався відкласти її у сторону від нерозуміння,про що йдеться.Але твір тримає.Тримає настільки кріпко,що не зчуєтесь,як він закінчиться.
Сам роман поділений на шість частин.Автор у передмові дає даі підказки,у якій послідовності можна його читати.Але все ж рекомендує все підряд,так,як подано у книзі.Від цього не втрачається драматизм і геніальний задум твору.
Тут є і древні цивілізації,і заселення Марсу,і польоти на інші планети,ну і звичайно позаземне життя та космічні технології майбутнього.Ну і як це й має відбуватися згідно людської ментальності-війни.Війни скрізь.На власній планеті,на тому ж Марсі,в інших сонячних системах.Причому війни,де людство немає жодного шансу.Ми не виправні.
Можливо,це й було саме головне посилання автора? -
Не прохідна фантастикаЗрозуміти про що і яка дана книга навряд вийде по опису, навіть передмова не все прояснить, тут або прочитати, або ж такі от огляди. За жанром тут собі така альтернатива, наукова фантастика з незвичними вкрапленнями. Складається книга з 6 розповідей, котрі в різних часах розповідають про різні пригоди, але вони вкупі впливають одна на одну. В передмові автор запропонує читати як вам заманеться, та і в книзі вони врізнобіч викладені. Особисто я за хронологічне прочитання, всі інші варіанти - це прочитати якусь главу, і вже одна з наступних буде флешбеком. Я за флешбеки, але дана книга складна, і на мою думку по порядку буде легше. Про складність, бажано мати хороші мізки і досвід в Наук.Фантастиці, автор не пояснює більшу частину термінів\сюжетних елементів. Я всіляко за такий підхід, тому що в іншому випадку книга була би в 3 рази більшою - я би навряд взявся за такий томник. Але все одно, загальний сюжет не складний і буде цікавий будь-якому читачеві. Та що там, сюжет і наповнення твору вималює ще ту атмосферу.
-
Харизматична фантастикаЧудернацька книга, поєднаннями жанрів і виконанням. Схожість з книгами Простір, також наша сонячна система як місце подій, стрибок в розвитку технологій, але з альтернативною історією де домінує Японія. Головною особливістю і чим виділяється твір - поєднання наукової фантастики з таким собі науковим окультизмом. Вийшла справді харизматична і складна розповідь, поділена на шість частин з різних часових епох. Взявшись за книгу все видається на початку складним, пораджу прочитати в кінці, хронологію подій всесвіту твору. Да, трішки підглянете спойлерів, але розуміння що до чого зацікавить читати навіть більше. І також що незвичне, розповіді йдуть не по порядку, так як герої в них не завжди одні і ті самі, передмова радить читати розповіді на власний розсуд, тут читачеві доведеться обирати. В сюжеті закладено і показано багацько-різного, можна читати з кимось і братись до обговорень. Загалом книга, сюжет може нагадати інші епічні твори, чи навіть комп'ютерні ігри, але історія котра подається читачеві все таки унікальна.
-
Дивна, дивна книгаТрохи важко сказати, про що ця книга. Тут складний сюжет і немає виразного головного героя. Героїв декілька, і їх долі переплітаються. Частини книги розташовані не хронологічно, ба навіть сам автор заохочує читати в різному порядку, бо сприйняття історії тоді може бути іншим. Зрештою, в якому порядку не читай, а доведеться розминати мозок, відтворюючи картину з пазлів. Це наукова (наскільки це можливо) фантастика, але фантастика настільки, що наука межує з містикою. В центрі історії – події на величезному космічному кораблі, де починаються дивні речі, які тримають в напруженні впродовж усього читання. Люди стають живою циндрою, діють оккультні технології (як стає зрозуміло, оккультні вони не в нашому сучасному розумінні, але мають справу з таємничими силами), йде боротьба між великими космічними силами, а будь-який персонаж легко переступає межу між величезною могутністю і повним безсиллям, як в той, так і в інший бік. Тут справжні емоції людей на межі нервів. А також тут дуже різноманітний набір діючих факторів. Тут є і люди, які майже повністю замінили своє тіло на електронно-механічні частини, так що в них і людяності майже не лишилося, і енергетичні вампіри з Венери, і істоти, що можуть знаходитись в різних станах одночасно, як кіт Шрьодінгера, і ще якісь величні і древні сили. Зрештою, по прочитанні всієї книги, у мене склалося враження, що історії персонажів тут і не важливі. Автор намагався насамперед змалювати картину світу, де існують речі та істоти, які понад наших сил і нашого розуму, і в якому місце людини таке дрібне і незначне – і в той же час важливе. Автор навмисне ускладнив книгу вжитком японських та німецьких фраз без перекладу, – зрештою, вони потрібні не для інформації, а задля створення унікальної напруженої атмосфери твору.
Читати було цікаво, бо ще не стрічав творів, написаних у такому оригінальному стилі. Трохи збивали хиби друку (чи редактури?), наприклад, коли одна і та ж істота в сусідніх параграфах зветься трохи різними іменами. На жаль, я в таких випадках прискіпливий. Також я не зрозумів, які питання ставить твір, і чи ставить він їх взагалі. Може так і задумано, що питання кожен має ставити сам, а широка канва, створена автором, дає для цього велику свободу. Напевне, колись перечитаю ще раз, щоб це збагнути. -
Візьміть мене за руку, проведіть мене по цьому світу й поясніть в ньому всеЯкщо роздивлятися цю книгу у контексті розвитку української літератури, то, мабуть, можна сказати, що її поява дуже важлива. Прочитавши вже з десяток сучасних робіт в цьому жанрі — тут це наукова фантастика, хоч у фентезійному світі, — думаю, що вона варта уваги для поціновувачів. Однак, є декілька нюансів, що не дали цілком насолодитися історією.
Почну зі стилю написання, який просто неймовірно кінематографічний: я наче перед собою бачив ті обвуглені очні ями, які вдивлялися всередину тебе, та відчував шкірою жар, що йде від обпалених під час швидких сутичок обладунків. Проте, в той самий час я не взагалі не міг розібрати, як там виглядає інтер’єр космічного корабля. Пізніше мозок перестав осмислювати текст з описами й одразу малював щось в уяві базуючись на вже відомому, через що виходила якась збірна солянка одразу з усіх можливих дизайнів, що зустрічаються у фільмах.
До речі, щодо відомого — купу ідей я вже десь зустрічав, але вони добре перемішані з фантазією автора. Було дійсно цікаво, але забагато моментів залишили так і не пояснивши. З одного боку, фінал, який є початком, окутий шаром таємниць й недомовок, і тому можна придумати щось для себе, але я люблю, коли мені розповідають про всі особливості світу та про походження всіх феноменів. Хоча, чим більше я над цим міркую, тим більше здається, що мені не просто подобається, коли у кінці книги закручують якусь напівбіблійну мумбу-юмбу. В такому разі, треба прислухатися до поради з передмови й читати саме за хронологією світу, щоб це було у перших розділах й ти по ходу відв’язував все до основи.
Мені сподобалось, але щось не дає змогу вільно її рекомендувати. -
Лавкрафтіанські боги на космічних корабляхКоли я прочитала вступ від автора, то зрозуміла, що отримаю аж ніяк не звичайний жахастик у космічному антуражі, якого спершу очікувала. Кузнєцов попередив, що його роман - це не легке чтиво на вечір, часом автор навмисно ставить читача у ситуацію, коли йому нічого не зрозуміло, а діалоги, які могли б хоч щось прояснити, герої ведуть іноземними мовами.
Книга складається з шести розділів, які можна читати в будь-якому порядку. Однаково більш-менш цілісну картину того, що відбувається, ви не одержите доти, доки не прочитаєте хоча б чотири з шести частин. Я обрала найочевидніший спосіб прочитання роману - у тому порядку, в якому його надрукували. І ледь не кинула після першого ж розділу. Бо нам показують незрозумілу заварушку на космічному кораблі, монстрів, що спалюють людей живцем, якусь незнищенну штуку а-ля Джейсон Вурхіз і засипають купою незрозумілих термінів. На щастя моя впертість рідко дозволяє покинути книгу після 50-100 сторінок, тож я все ж почала другий розділ. І з цього моменту я вже не могла відірватись від цієї історії.
Кожен розділ має власну атмосферу, хоча всі вони є частинами однієї головоломки. Коли ви починаєте наступну частину, то маєте розуміти, що від подій попередньої вас може відкинути на тисячі років вперед або назад. А жахи Кузнєцова походять не від тієї частини "П'ятниці 13-ого", де Джейсон кришив на капусту усіх на космічному кораблі, а від творів самого Говарда Лавкрафта. При цьому це самобутній світ з власною історією, немає відчуття, що автор просто паразитує на творах класика.
Що стосується видання, то воно цілком мене задовольняє. Дизайн, як і в інших книг серії "Альтернатива" лаконічний, біла палітурка з химерним малюнком, який стане зрозумілим під час читання, сторінки кремові з доволі цупкого паперу.
Це був дуже незвичайний читацький досвід і я з нетерпінням очікую на другу книгу з всесвіту "Закоlоту".
Автор |
Владимир Кузнецов |
Издательство |
Видавництво Жупанського |
Серия книг |
Альтернатива |
Язык |
Украинский |
Год издания |
2020 |
Иллюстратор |
Катерина Пархоменко |
Количество страниц |
328 |
Иллюстрации |
Черно-белые |
Формат |
135x205 мм |
Переплет |
Твердый |
Бумага |
Офсетная |
ISBN |
978-617-7585-20-5 |
Вес |
400 гр. |
Тип |
Бумажная |
Литература стран мира |
Украинская литература |
Литература по периодам |
Современная литература |