Книга Закоłот. Невимовні культи

Книжка поділена на частини, кожна з яких розповідає про певні відрізки альтернативної історії людства. Автор в передмові каже, що їх можна читати в різному порядку, і тільки буде краще, якщо ви використаєте послідовність відмінну від поданої.

І дійсно, кожна з частин переживається по різному і викликає різні емоції. Іноді ви ніби дивитися аніме про далеке далеке майбутнє, де земляни у космосі борються за виживання з невідомими істотами, а ще дуже молоді солдати намагаються побороти страх перед битвою. Потім ви поринаєте у гру Doom, де непереможний легендарний воїн розносить усіх на своєму шляху. В наступній главі ви трішки відпочиваєте від космічного екшену і вам розказують фентезійну історію, де декілька персонажів ведуть мандрівку із загадковою метою. Далі вас кидають у ніби всесвіт “Вархамеру”, де боги із потойбіччя намагаються пробитися у нашу реальність і породити хаос. І десь між цим всім, ви спостерігаєте за детективною історією із загадковим вбивством і неочікуваними поворотами слідства.

Насправді у “Заколоті” немає ніякого плагіату ні з аніме, ні з Думу чи Вархамеру. Але асоціації нахлинають самі собою. І це круто, по іншому не скажеш. Ці історії, з першого погляду, непоєднувані, зв’язуються сюжетом, який бере свій початок із міфів Лавкрафта, і потім вкриває вас великою кількістю якісної фантастики, яка зовсім не схожа на те, що робив Говард Філіпс.

Вперше читав фантастику від українського автора, тому не було жодних очікувань, але тепер з нетерпінням чекаю продовження.

"Заколот" не давав мені читатися разів чотири. Нарешті уперто переламавши свої початкові враження, я таки просунувся далі - і оп! Скільки прекрасного в цій книзі. І як я міг пропустити, а міг же, такого класного фантастичного, класично-фантастичного читва.
Кузнєцов молодчина. Браво! Нарешті у моєму читацькому багажі є Перший висококласний мейн-стрімовий україномовний та український автор. Уклін!))
Звісно, перші дві частини продиратися треба було з мачете по джунглях.
Але далі книга в'ється такою легкою sci-fi, що десять разів хотілося про себе подумати "який же я молодець", що не пропустив цю книгу. І який же автор молодчина.
Ця книга - однозначно, поруч з "Арканом вовків" Дерев'янка - ціле відкриття. Облизуюсь досі, як кіт після сметани.
Не розповідатиму про сюжет, про героїв, космічну оперу та фентезі, на ноти котрих поклав свою Піснь. І для захопливих відгуків теж не бракує. Звісно, є перехресні у книзі точки, де автор перебігає, або йому вже перебігли, хтось з останніх новинок у sci-fi жанрі. Той же Воттс, та Роулінг, ті ж "Чужі". Але це класні алюзії! - чорт забери))
Це ідеальний текст в жанрі sci-fi, і цк досягнення в усій сучасній українській літературі, та й минулій (Винниченко, Савченко, Бердник).
Мінусом я б назвав кепську редакторську роботу, а коректора, котрий вичитував авторський текст, треба вигнати з видавництва. Ледь не на кожній сторінці "очепятки", русизми - трохи прикро. Якщо будуть перевидання - обов'язково варто це врахувати.
Книга на рівні Пітера Воттса та Дена Сіммонса. Вітаю украсучліт з подібним досягненням!

Фантазувати на тему альтернативної історії людства не лише цікаво, але й корисно. Я навіть думаю, що такі спроби мають раціональне зерно, і можуть дійсно допомогти визначити найоптимальніший шлях розвитку нашої цивілізації. Книга починається з заколоту на космічному кораблі і являє собою суміш багатьох жанрів: наукової фантастики, космічних пригод, альтернативної реальності тощо. Особливістю книги є поділ її на кілька частин, які можна читати в різній послідовності, або часовій, або за розділами. Цікаво, що висновки та здогадки після прочитання книги у кожного читача будуть власними, і можуть відрізняти у різних читачів, і саме в цьому полягає авторський задум. Адже інтерпретація сюжету залежить виключно від власних знань та життєвого досвіду читача.
Кожен, хто читає книгу знайде у ній власні смисли, власні розв'язки ситуацій та власну інтерпретацію. Саме в цьому полягає унікальність книги, яку можна перечитувати знову після прочитання.
Власне ще одна особливість книги її кіношність, тобто вона написана як кіносценарій, тому для читачів з багатою уявою буде досить цікаво її читати.

Ви знаєте,ЦЕ ЩОСЬ!.
Вперше я не знаю,з чого почати писати відгук.Настільки протирічивий твір вийшов у незнаного українського фантаста.Тут сплетіння Лема,Воттса,Лю Цисіня і ще не знати кого.Але не поспішайте асоціювати автора з вище перерахованими авторитетами наукової фантастики.У нього є свій,неповторний і ні на кого не схожий стиль.
Книга дуже комплексна,складна,заворожуюча.
Саме ці гідності й надають книзі свого неперевершеного шарму.
Декілька разів збирався відкласти її у сторону від нерозуміння,про що йдеться.Але твір тримає.Тримає настільки кріпко,що не зчуєтесь,як він закінчиться.
Сам роман поділений на шість частин.Автор у передмові дає даі підказки,у якій послідовності можна його читати.Але все ж рекомендує все підряд,так,як подано у книзі.Від цього не втрачається драматизм і геніальний задум твору.
Тут є і древні цивілізації,і заселення Марсу,і польоти на інші планети,ну і звичайно позаземне життя та космічні технології майбутнього.Ну і як це й має відбуватися згідно людської ментальності-війни.Війни скрізь.На власній планеті,на тому ж Марсі,в інших сонячних системах.Причому війни,де людство немає жодного шансу.Ми не виправні.
Можливо,це й було саме головне посилання автора?

Зрозуміти про що і яка дана книга навряд вийде по опису, навіть передмова не все прояснить, тут або прочитати, або ж такі от огляди. За жанром тут собі така альтернатива, наукова фантастика з незвичними вкрапленнями. Складається книга з 6 розповідей, котрі в різних часах розповідають про різні пригоди, але вони вкупі впливають одна на одну. В передмові автор запропонує читати як вам заманеться, та і в книзі вони врізнобіч викладені. Особисто я за хронологічне прочитання, всі інші варіанти - це прочитати якусь главу, і вже одна з наступних буде флешбеком. Я за флешбеки, але дана книга складна, і на мою думку по порядку буде легше. Про складність, бажано мати хороші мізки і досвід в Наук.Фантастиці, автор не пояснює більшу частину термінів\сюжетних елементів. Я всіляко за такий підхід, тому що в іншому випадку книга була би в 3 рази більшою - я би навряд взявся за такий томник. Але все одно, загальний сюжет не складний і буде цікавий будь-якому читачеві. Та що там, сюжет і наповнення твору вималює ще ту атмосферу.

Чудернацька книга, поєднаннями жанрів і виконанням. Схожість з книгами Простір, також наша сонячна система як місце подій, стрибок в розвитку технологій, але з альтернативною історією де домінує Японія. Головною особливістю і чим виділяється твір - поєднання наукової фантастики з таким собі науковим окультизмом. Вийшла справді харизматична і складна розповідь, поділена на шість частин з різних часових епох. Взявшись за книгу все видається на початку складним, пораджу прочитати в кінці, хронологію подій всесвіту твору. Да, трішки підглянете спойлерів, але розуміння що до чого зацікавить читати навіть більше. І також що незвичне, розповіді йдуть не по порядку, так як герої в них не завжди одні і ті самі, передмова радить читати розповіді на власний розсуд, тут читачеві доведеться обирати. В сюжеті закладено і показано багацько-різного, можна читати з кимось і братись до обговорень. Загалом книга, сюжет може нагадати інші епічні твори, чи навіть комп'ютерні ігри, але історія котра подається читачеві все таки унікальна.

Трохи важко сказати, про що ця книга. Тут складний сюжет і немає виразного головного героя. Героїв декілька, і їх долі переплітаються. Частини книги розташовані не хронологічно, ба навіть сам автор заохочує читати в різному порядку, бо сприйняття історії тоді може бути іншим. Зрештою, в якому порядку не читай, а доведеться розминати мозок, відтворюючи картину з пазлів. Це наукова (наскільки це можливо) фантастика, але фантастика настільки, що наука межує з містикою. В центрі історії – події на величезному космічному кораблі, де починаються дивні речі, які тримають в напруженні впродовж усього читання. Люди стають живою циндрою, діють оккультні технології (як стає зрозуміло, оккультні вони не в нашому сучасному розумінні, але мають справу з таємничими силами), йде боротьба між великими космічними силами, а будь-який персонаж легко переступає межу між величезною могутністю і повним безсиллям, як в той, так і в інший бік. Тут справжні емоції людей на межі нервів. А також тут дуже різноманітний набір діючих факторів. Тут є і люди, які майже повністю замінили своє тіло на електронно-механічні частини, так що в них і людяності майже не лишилося, і енергетичні вампіри з Венери, і істоти, що можуть знаходитись в різних станах одночасно, як кіт Шрьодінгера, і ще якісь величні і древні сили. Зрештою, по прочитанні всієї книги, у мене склалося враження, що історії персонажів тут і не важливі. Автор намагався насамперед змалювати картину світу, де існують речі та істоти, які понад наших сил і нашого розуму, і в якому місце людини таке дрібне і незначне – і в той же час важливе. Автор навмисне ускладнив книгу вжитком японських та німецьких фраз без перекладу, – зрештою, вони потрібні не для інформації, а задля створення унікальної напруженої атмосфери твору.
Читати було цікаво, бо ще не стрічав творів, написаних у такому оригінальному стилі. Трохи збивали хиби друку (чи редактури?), наприклад, коли одна і та ж істота в сусідніх параграфах зветься трохи різними іменами. На жаль, я в таких випадках прискіпливий. Також я не зрозумів, які питання ставить твір, і чи ставить він їх взагалі. Може так і задумано, що питання кожен має ставити сам, а широка канва, створена автором, дає для цього велику свободу. Напевне, колись перечитаю ще раз, щоб це збагнути.

Якщо роздивлятися цю книгу у контексті розвитку української літератури, то, мабуть, можна сказати, що її поява дуже важлива. Прочитавши вже з десяток сучасних робіт в цьому жанрі — тут це наукова фантастика, хоч у фентезійному світі, — думаю, що вона варта уваги для поціновувачів. Однак, є декілька нюансів, що не дали цілком насолодитися історією.

Почну зі стилю написання, який просто неймовірно кінематографічний: я наче перед собою бачив ті обвуглені очні ями, які вдивлялися всередину тебе, та відчував шкірою жар, що йде від обпалених під час швидких сутичок обладунків. Проте, в той самий час я не взагалі не міг розібрати, як там виглядає інтер’єр космічного корабля. Пізніше мозок перестав осмислювати текст з описами й одразу малював щось в уяві базуючись на вже відомому, через що виходила якась збірна солянка одразу з усіх можливих дизайнів, що зустрічаються у фільмах.

До речі, щодо відомого — купу ідей я вже десь зустрічав, але вони добре перемішані з фантазією автора. Було дійсно цікаво, але забагато моментів залишили так і не пояснивши. З одного боку, фінал, який є початком, окутий шаром таємниць й недомовок, і тому можна придумати щось для себе, але я люблю, коли мені розповідають про всі особливості світу та про походження всіх феноменів. Хоча, чим більше я над цим міркую, тим більше здається, що мені не просто подобається, коли у кінці книги закручують якусь напівбіблійну мумбу-юмбу. В такому разі, треба прислухатися до поради з передмови й читати саме за хронологією світу, щоб це було у перших розділах й ти по ходу відв’язував все до основи.

Мені сподобалось, але щось не дає змогу вільно її рекомендувати.

Коли я прочитала вступ від автора, то зрозуміла, що отримаю аж ніяк не звичайний жахастик у космічному антуражі, якого спершу очікувала. Кузнєцов попередив, що його роман - це не легке чтиво на вечір, часом автор навмисно ставить читача у ситуацію, коли йому нічого не зрозуміло, а діалоги, які могли б хоч щось прояснити, герої ведуть іноземними мовами.
Книга складається з шести розділів, які можна читати в будь-якому порядку. Однаково більш-менш цілісну картину того, що відбувається, ви не одержите доти, доки не прочитаєте хоча б чотири з шести частин. Я обрала найочевидніший спосіб прочитання роману - у тому порядку, в якому його надрукували. І ледь не кинула після першого ж розділу. Бо нам показують незрозумілу заварушку на космічному кораблі, монстрів, що спалюють людей живцем, якусь незнищенну штуку а-ля Джейсон Вурхіз і засипають купою незрозумілих термінів. На щастя моя впертість рідко дозволяє покинути книгу після 50-100 сторінок, тож я все ж почала другий розділ. І з цього моменту я вже не могла відірватись від цієї історії.
Кожен розділ має власну атмосферу, хоча всі вони є частинами однієї головоломки. Коли ви починаєте наступну частину, то маєте розуміти, що від подій попередньої вас може відкинути на тисячі років вперед або назад. А жахи Кузнєцова походять не від тієї частини "П'ятниці 13-ого", де Джейсон кришив на капусту усіх на космічному кораблі, а від творів самого Говарда Лавкрафта. При цьому це самобутній світ з власною історією, немає відчуття, що автор просто паразитує на творах класика.
Що стосується видання, то воно цілком мене задовольняє. Дизайн, як і в інших книг серії "Альтернатива" лаконічний, біла палітурка з химерним малюнком, який стане зрозумілим під час читання, сторінки кремові з доволі цупкого паперу.
Це був дуже незвичайний читацький досвід і я з нетерпінням очікую на другу книгу з всесвіту "Закоlоту".