Як у раніше поневоленого народу в нас дуже мало мемуарів про дві світові війни та міжвоєнний період. Всі вони написані українцями яким вдалось вижити та не померти на чужині. Серед моїх улюблених: Михайло Омелянович-Павленко "Спогади командарма (1917–1920 рр.)", Юрій Горліс-Горський " Холодний Яр. Спогади осавула 1-го куреня полку гайдамаків", Тарас Бульба-Боровець "Армія без держави", Данило Шумук "Пережите і передумане : Спогади й роздуми українського дисидента-політв’язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921 – 1981)". Микола Поровський "«Бурею битва гриміла». Спогади простого піхотинця Ваффен-СС, українця зі Львова - Євстахія Загачевського про Другу світову війну без прикрас можна порівняти із книгою - Ги Сайєр "Последний солдат Третьего рейха. Дневник рядового вермахта. 1942–1945", про війну очима німецького солдата. Повністю весь жах війни - страх, кров і смерть може зрозуміти тільки ветеран.