Це книга, що об’єднує філософські та публіцистичні тексти Альбера Камю і Мартина Гайдеггера, присвячена драматичному досвіду європейської цивілізації ХХ століття — доби світових воєн, духовних руйнувань, втрати опор, кризи гуманізму та болісного пошуку нового сенсу людського існування. У центрі видання — людина, поставлена перед обличчям абсурду, історичної катастрофи, нігілізму, технічної могутності й морального спустошення. Камю осмислює бунт, свободу, відповідальність і гідність людини у світі, де старі істини втратили переконливість, а насильство й ідеологія намагаються підмінити собою моральний вибір. Гайдеггер, у свою чергу, звертається до глибинних питань буття, мови, мислення, техніки й забуття духовних основ європейської культури. Разом ці тексти творять напружений інтелектуальний діалог про долю Заходу, межі раціональності, небезпеку обезлюдненого прогресу, відповідальність мислителя перед епохою та можливість зберегти людяність після історичних потрясінь. Це книга про кризу не лише політичну чи культурну, а передусім внутрішню — кризу людини, яка втратила певність, але ще не втратила потреби шукати істину. Видання буде цікавим філософам, культурологам, історикам ідей, викладачам, студентам гуманітарних спеціальностей, а також усім читачам, які прагнуть глибше зрозуміти духовний стан Європи після світових воєн, природу нігілізму, проблему гуманізму та місце людини в добу великих історичних зламів.