Книга дуже незвичайна і навіть специфічна. На масову літературу зовсім не схожа. В сюжет покладена основа - легенда про дике весілля, яке зустрічається в західноєвропейських міфологіях. Його ж бачив і дідусь письменниці, пасучи коней вночі біля річки. Основна сюжетна лінія - історія зачарованого Матеуша Домницького. Його можна назвати причинним, але це не так. Він просто одержимий чарівною Пані, яка мусить покарати його рід за злочин дідуся. Паралельно показуються долі Лукаша і Миколи, скульптора, такої самої одержимої Докії. В кінці твору Матеуш може побачити у воді підземного озера, в якому він залишить своє серце, скільки смертей сталося через його одержимість. Одна велика загадка - це камінь Олександера, журавненського Пігмаліона, як пише авторка. З ним пов'язана і його дивна смерть, і смерть скульптора, а коли з нього постане скульптура Богородиці, то просто в церкві кам'яний голуб з рук Діви Марії полетить, ставши живим, а Вона складе руки до молитви. Ця книжка незвичайна. Як писав Михайло Слабошпицький, таку письменницю у іншій державі вже давно б зробили всесвітньо відомою. Примітно, що він назвав цей роман одним з кращих. Це - дійсно правда. Раджу прочитати.