Це - місто кількох магістратів, чорних хлопців. скараних тут на смерть, місто мармуляди з пожежою у кармі, місто сецесії і конструктивізму, примітиву i брутальности.

Місто красного письменства і до- і після Імпрезної штуки. Місто панів - з Німецької колонії, з Гетьманських валів, а ще Княгининів, Вовчинців, Бистириць довкола.

Місто доброго смаку і добрих знайомців.

Місто Панчишина - містянина з діда-прадіда, улюбленця богеми, бонвівана, комівояжера, хресного батька Імперези, а ще любителя добрих наїдків. Йому пасують віденський вальс, костюмовані балі, традиції і звичаї бути родичем князів та імператорів. Йому пасують толерантність i алярмові коханки з Парижа, фраєрські витребеньки і порція руму під дві гальби пива. Бо він - Місцева знаменитість, знана по америках і гішпаніях, і не тільки там... Він не хоче сідати у потяг, щоби навічно заїхати до Відня, Будапешта чи Бухареста, бо він справжній. Як і його погляд на все довколішне, часами зовсім незнане славним отцям і матерям міста, що нині i пишається ім'ям Каменяра, натякаючи на таємничий сенс власного буття.

Тож, гайда, до Панчишина!