Не можу знайти цю книгу в наявності. Можливо хтось з читачів не проти її продати. Буду вдячна

"Вушко голки", як обіцяє анотація, є шпигунським детективом, від якого кров має холонути в жилах і все таке; на цю книгу є величезна кількість позитивних відгуків, саме тому я і захотіла її прочитати. Чи були мої очікування виправдані? - Не зовсім, зараз розповім чому. Дійсно, події книги відбуваються наприкінці Другої світової війни, історія умовно поділяється на дві сюжетні лінії, які тісно між собою пов'язані - перша - лінія пошуку німецького шпигуна, а друга - лінія самого шпигуна, його переховувань, поневірянь і таке інше. Упіймати і знешкодити небезпечного і на все готового Голку (саме таке прізвище заслужив собі невловимий шпигун) - справа честі для британської розвідки, адже йому відомо забагато інформації про перебіг війни, а також її можливу розв'язку. Як бачите, ідея цікава, однак пізніше роман ніби перестав бути детективом і переріс у романтичну історію. Не те, щоб я мала щось проти романтичних історій, але ж позиціонувався він як шпигунський трилер. Саме шпигунських пристрастей, небезпек, якихось міжнародних таємниць мені забракло. Дуже прохідна книга, яка швидко забудеться, я в цьому впевнена. Не зачепило.

Коли мені друг дав почитати книгу «Вушко Голки», я й уявити не могла, що вона мені так сподобається. Бо, здавалося б, про що книга… Якийсь детектив про британську розвідку та якогось німецького шпигуна часів Другої Світової війни. І як це мені може сподобатись? Але я дуже помилялась. Кен Фоллет настільки яскраво описує події та переживання головного героя, що змушує читача час від часу забувати, хто в книзі «добро», а хто – «зло». Іноді я казала собі перестати співчувати Голці та згадати, хто він, що зробив та намагається зробити. А ще цікавішим є те, що читач не завжди розуміє, на чиєму боці автор – тож, і не може передбачити, чим завершиться книга. Варто також звернути увагу й на те, що Фоллет паралельно зображує аж три сюжетні лінії. Незважаючи на те, що ще на початку книги читач розуміє, що ці сюжетні лінії колись мають перетнутися, він аж ніяк не може здогадатися, як і при яких обставинах це станеться. Автор приділяє увагу цим трьом лініям нерівномірно: іноді декілька глав поспіль одна лінію залишається в тіні… А коли читач уже повністю поринає в інші дві лінії, Кен Фоллет її повертає. Взагалі, книга дуже цікава. Приємним бонусом є любовна лінія, яка хоч і не йде протягом усієї книги, додає якогось шарму.