Ця книга розповідає про життя хлопця, який народився і виріс у північнокорейському таборі, де панує жорстокість, суворий контроль і постійний страх за власне життя. Через його історію читач бачить, як тоталітарний режим руйнує долі звичайних людей і постійно нав’язує насильство. Я рекомендую її тим, хто цікавиться історіями виживання та сучасною історією Північної Кореї. Тема шокуюча, але надзвичайно важлива, адже трудові табори, на жаль, існують і досі.

10 заповідей табору №14: 1. Не намагайся втекти 2. Не збирайся разом у гурт, де більше за двох ув’язнених 3. Не кради 4. Корися наглядачеві безумовно 5. Негайно повідомляй, щойно побачиш утікача або підозрілу особу 6. Пильно стеж за іншими ув’язненими та негайно повідомляй про будь-яку підозрілу поведінку 7. Щодня безумовно виконуй доручену роботу 8. Не допускай змішування між статями з особистих причин поза межами робочого місця 9. Щиро кайся у своїх помилках 10. Знай, що ув’язнених, які порушують заповіді та правила табору, буде негайно розстріляно Ця історія Північної Кореї, гірша в усіх відношеннях за будь-який антиутопічний роман, який ви коли-небудь читали, тому що вона реальна. Навіть якщо все в цій книзі перебільшено і дещо неправдиво, вона все одно буде найгіршим кошмаром того, як люди насправді живуть. Уявіть: ви народились у виправному таборі повного контролю, з дитинства не знаєте любові, боретесь за шматочок їжі, навчені лиш тяжко працювати та доносити навіть на рідну матір. Ви не вмієте писати, читати, думаєте, що земля плоска, або й взагалі не задумуєтесь чи є щось за межами “дому”. Таким був Шін Тон-Хьок, але йому вдалось втекти. Не буду переповідати деталі, бо саме вони є тим, що вразило мене найбільше. Часом книга була розбавлена моментами надзвичайної удачі у вирішальні моменти життя Шіна. Крім того, Шін змінив деякі аспекти своєї історії під час написання книги, а також після її публікації. Деякі причини зрозумілі, але все ж таки після такого ти не довіришся та не поспівчуваєш повністю. Загалом, тема важлива – трудові табори досі існують, там народжуються і помирають цілі сім’ї, покоління. Але стиль письма сухий, перераховані та досліджені факти, які автор вставляє поміж історією Шіна корисні для контексту, я гадаю, але це відволікає від потужного особистого характеру історії. Я очікувала, що розчулюсь більше (але може то просто я не така чуйна людина).

Читається дуже легко і швидко. Літери великі, очі не втомлюються. Текст сухий, журналістський. Дуже інформативно, щоб зрозуміти весь моторошний світ, в якому живуть найбезправніші жителі Північної Кореї.