Добігає кінця 1942 рік. Михайло, поранений у ногу уламком артилерійського снаряда, стоїть посеред поля неподалік Дону, а поряд з ним — ще вісімдесят тисяч полонених… Чоловік гарячково прораховує, як уникнути смерті і повернутися до дружини і сина.

Він щойно вижив у вогняній бурі і не знає, що найважчі випробування попереду, але вірить — ніщо не спинить його на шляху додому.