Це було дуже нудно. Але я ж страждала не просто так — дещо мені все-таки сподобалося. Сподобалась частина про брата. Сподобалась статуя з двома сердечками. Історія про маму, яка вчила дітей кидати монетку з бажанням: одне бажання загадати для себе, а друге, таке саме велике, — для когось іншого. Оце було тепло. Я взагалі думала, що це буде щось типу «Ночі в музеї», тільки реалістично: з цікавими фактами, історіями про експонати. Але ні. Якщо коротко про книгу: після втрати він пішов працювати і стояти в музеї. Аж через 10 років зрозумів, що треба жити далі й рухатися. А між цим — купа нікому нецікавих історій. Філософських думок. І ще момент: там кілька разів згадують росіян як націю, яка працює в музеї.