Завершивши читання прекрасної історії про непросте життя підлітків, чиї долі вирішують батьки, а не вони самі, я відчула одночасно і полегшення, і легкий смуток. З одного боку, хотілося б знову і знову занурюватися у цей віртуальний світ героїв, переживати разом з ними їхні емоції і читати без кінця. Але всьому колись настає кінець, так само як і цій трилогії Мони Кастен. Якщо перша книга вчить нас йти до кінця до своєї мети, не здаватися і, найголовніше, слухати себе та свої почуття, то друга книга занурює нас у переживання і навчає не тільки кохати, а й прощати та співчувати. Мона Кастен чудово це нам демонструє. Ці два поняття йдуть паралельно одне одному, як не крути. Третя книга навчає нас бути собою і боротися за власне життя. Не піддаватися на чужі маніпуляції і вірити в коханих. Автор не тільки показує, як це – йти до своєї мети, а й навчає, змушує прислухатися до себе. Життя в наших руках, а не в чиїхось інших. І тільки ми можемо вирішувати, прожити її чи просто вижити. Ця трилогія потрапить до списку моєї улюбленої літератури не тільки завдяки своїй простоті, а й повчальному змісту. Як дівчина, яка вірила в себе, змогла змусити замкненого хлопця повірити в себе і йти до своєї мрії, робити те, чого хоче він, а не батьки. Як завдяки їй він знайшов сенс життя. Ви також зможете побачити історії другорядних персонажів, навчившись чомусь у кожного з них: наполегливості, силі забувати, таємничості та підтримці. Не часто можна побачити, як герої борються самі з собою, переступають через себе заради близьких. Це вартує багато чого, особливо, коли на кону – їхній світ. Їхнє кохання.