Книга вихідного дня. А заодно — й одна з найкращих ілюстрованих книг, що мені коли-небудь траплялися. "Вовченятко, яке запливло далеко в море", від Івана Малковича й Марійки Луговик, з ілюстраціями Софії Ус, Видавництво Івана Малковича "Абабагаламага".
"Почав він спускатися в море, і стало його вовче серце мліти від захвату, адже Вовк ще ніколи не був усередині моря." ©
Отак і моє серце мліє від захвату щоразу, як я гортаю цю книгу. Завдяки неймовірної краси ілюстраціям маленька дитяча казочка виросла до справжнього шедевра. Простенька історійка про те, як Вовченятко гралося зі своїми морськими друзями, а тоді разом з татом Вовком втрапило до лап-плавників Морського Страховиська, звідки, звісно ж, було успішно врятоване. І її можна було б прочитати хвилин за 5, але… Зависаєш на кожній сторінці, розглядаєш деталі, дрібненькі-дрібненькі, і тоді відкриваєш значно більшу історію: як живуть у морі, хто там є, чим вони займаються, що люблять, а чого бояться. Не дивно, що Вовченятко так любило гратися у цьому світі) Тут і школа, де маленькі рибки плавають з маленькими рюкзачками, і карнавал, і морські-коники ліхтарі, і морський скат, що працює розеткою... Надзвичайна книга, мальований екстаз! Познайомитися б з художницею Софією Ус, може, вона б розкрила таємницю, як в її уяві вміщається такий яскравий і повний маленьких подій світ)
Черговий раз прочитала-пороздивлялася цей шедевр, і від того знову так нестерпно захотілося на море… До кольорових рибок, прозоро-блакитного моря, прогрітих днів, довгих заходів сонця, неба, обсипаного кришталем зірок… Що ж, як казало Вовченятко, якщо на прощання кинути в море монетку, то якогось дня ти обов’язково повернешся до нього знову. Навіть коли воно тобі тільки наснилося…
"Вовченятко…" буде чудовим подарунком як маленьким читачам, так і дорослим, адже це свого роду теж віммельбух, хоч на час виходу про такі книги ще не говорили) Власне, для малят від 2 до 102, як завжди)
Вовченятко, яке запливло делеко в море — ще одна чудова дитяча книга для малят від 2 до 102 видавництва Абабагаламага, яку порівнюють з Віммельбухами, але відмінність все ж є і суттєва — це текст, якого вистачає. Історія народилась з казки маленької дівчинки Марійки Луговик. Продовження написав Іван Малкович. І якщо зав'язку буде легко сприйняти малечі в три роки, то опис усіх пригод скоріше підійде діткам 5—7 років через велику кількість описових моментів. Принаймні таке моє суб'єктивне враження. Мова як завжди чудова, хоча й не завжди проста. Довелося навіть відкрити словник, дуже вже було цікаво, що то за хутрова камізелька, яку хотіло пошити «Страховисько, що вперто величало себе Красовиськом». Софія Ус намалювала чудові ілюстрації, які не залишать байдужим маленького читача і дозволять з задоволенням гортати сторінки, роздивляючись деталі, і знаходити щось нове кожного разу. Слухала казку моя трирічна донька з задоволенням, їй особливо подобаються історіі про перемогу над страховиськами, хоча це лише частина сюжетної лінії. З цією книгою легко поринути у дивовижний і незвичайний світ фантазій.
Я збиралася розгромити цю книгу в пух і прах, такою вона мені здалася нудною за змістом, кислотною за ілюстраціями і дратівливою за сюжетом. Та коли перегорнула останню сторінку, кардинально змінила свою думку.
Історія маленької дівчинки вартує лише найкращих слів. Тож після того, як я дізналася трохи більше про автора, на пригоди Вовченяти поглянула іншими очима. Дитячі фантазії тим і чудові, що вони не мають рамок, на них не діють жодні обмеження і у них можливе абсолютно все, навіть Вовченя може плавати під водою.
Читайте! Раптом ця книга і у вашій дитині розкриє приховані таланти чи підштовхне до появи нової історії з нехай фантастичним, нехай дратівливим для занудних тіток сюжетом, але це буде все одно варте уваги, варте того, щоб хтось читав написане і мріяв колись побачити власне ім"я на обкладинці.
Прости мене, Марійко! Ти-розумниця.
Хоч ілюстрації мені все одно здаються надто яскравими) І ніби я й розумію, що море, підводний світ так і мають виглядати, та от чогось там трохи забагато. Може, Вовченяти фіолетового???
