Як же це було круто. Просто неймовірно. Такої книги я ще ніколи не читав. Книга яка викликає повний спектр емоцій під час читання, починаючи від відрази та закінчуючи суцільним захватом. Сюжет, само місто у якому все відбувається, персонажі та самі події - це просто неможливо описати словами, це неодмінно треба читати самому. Цю пригоду треба пережити самому. Це було химерно, динамічно, непередбачувано, місцями навіть трохи огидно. Фантазія автора просто не припиняла мене дивувати під час читання. Він постійно підкидає в історію щось таке немислиме, що іноді це було прям на межі нормальність. Часом мені здавалося, що він писав цю книгу під чимось. Якщо так подумати, після прочитання, маючи всю книгу в голові, то сама історія яка описана у книзі, дійові особи, як головні так і другорядні, саме місто у якому все відбувається, ну це бляха наркоманія у чистому вигляді. Великий плюс цієї книги, так це неперевершений авторський стиль. Який разом зі сміливою фантазією, створює унікальний світ, а істоти та люди що там живуть, наповнюють його життям. Візуалізуючи прочитані графомансько багатослівні абзаци гарного тексту, це місто набувало певних форм у моїй уяві. Чудернацькі мешканці та їх побутова метушня, зовнішній вигляд будівель, бруд на вулицях та його сморід, постійний шум та галас людей, брудні стічні води який виливаються у річку та ще багато чого, все це й робить це місто таким живим. Без сумніву, головні герой книги мені сподобались. Вони дуже неоднозначні, суперечливі, харизматичні. Вони мають моральні принципи, але по ходу розвитку сюжету, їх принципи, їх людяність, їх погляди на життя, все це буде дуже сильно піддаватись жорстоким випробуванням. Чудова, складна, об'ємна та гарно написана книга. Крута, логічно завершена історія, але дуже хочеться дізнатися як надалі склалось життя головних героїв книги. Радити всім її до прочитання точно не можу, бо книга не для всіх. Але, якщо є бажання, спробувати щось незвичне, то раджу.

Відкриттям року став для мене «Вокзал на вулиці Відчаю» Чайни Мєвіля, британського фантаста, лівого активіста (троцькіста) й ученого. Ця книга відкрила для мене двері в до цього часу невідомий фантастичний світ Бас – Лаг і новітній напрямок у фантастиці – «Нове химерне фентезі» (або, як його характеризує сам автор, дивної фантастики»). гримучу суміш фентезі й стимпанку. Цей світ приваблює незвичними темами й ексклюзивними персонажами й водночас викликає відразу, настільки натуралістично описані химерні покручі, бруд, хвороби й тортури. «Вокзал на вулиці Відчаю» - перша книга циклу «Бас – Лаг», дія її відбувається в місті-державі Новий Кробузон, де технології органічно поєднуються з магією, а люди співіснують і співпрацюють із найрізноманітнішими не-людьми. Над Новим Корбузоном нависла страшна й, здається, нездоланна біда, а перед головним героєм, талановитим ученим, який став мимовільним співучасником появи чудовиськ у місті, і його поплічниками (максимально дивними, місцями асоціальними) стоїть завдання – зупинити цей жах. Фантазія автора у створенні персонажів просто вражає, але не хочеться спойлерити, псувати задоволення.

Я не очікувала від книги те, що отримала і якби уважно читала різнобічні відгуки - не купувала б. А так, побачила слово "стімпанк" і в море з головою. Книга залишила по собі НАСТІЛЬКИ суперечливі враження, що я навіть не знаю як їх скласти до одного знаменника. З одного боку - вау, пропрацьованість світу, його механіки, суспільних складових, взаємин - висота. З іншого - така сіра, депресивна, важка штука, що повільно осідає на тебе і давить... І стільки свого намішано! До кінця книги тричі міняється думка про те - що ж насправді це історія: про повернення крил, недалекоглядність науковця, порятунок світу чи зраду в ім'я справедливості? Та й саме місто-держава - страшне, брудне, - у ньому є хоч щось пристойне? Чи автор поки скромно не показував читачам найкращих частин міста, а лише дно? Для мене - це книга-руїна: на початку оповіді не все гладко, а у кінці - випалене поле. Я навіть не впевна, що бажаю знати, що далі. Можливо років за п'ять. Та напевно то і є показником хорошої книги - враження по ній лишаються довго і її просто так не забути. Але... моє особисте ставлення до неї прохолодне.