Ця книжка — про одного з найвидатніших поетів ХХ століття, якому судилися вершини й провалля, високі здобутки й принизливі манівці. До нього рано прийшло визнання: прочитавши «Гофманову ніч», перед молодим автором став на коліна сам метр Микола Хвильовий. Захопившись футуризмом, поет зостається при тому завсідником антикварних крамниць і пристрасним колекціонером живопису. Невдовзі виробляє самобутній неокласичний стиль. Удостоєний ордена Леніна з особистого наказу кремлівського вождя, пише чи не найкращий вірш в українській сталініані. А згодом, перетривавши добу репресій, тотального страху й неминучого конформізму, стає великим релігійним поетом, на кожному етапі своєї творчості звертаючись до образу Собору, до засадничих християнських цінностей. Син петлюрівського офіцера, Микола Бажан волею випадку обіймає посаду заступника Голови українського радянського уряду. Сходознавець за фахом, перекладач Руставелі й Навої — повсякчас наводить зруйновані мости між Україною та Заходом. Відзначений усіма престижними радянськими нагородами, змушений самохіть відмовитися від номінування на Нобелівську премію. Свідомий гріховних переступів, караючись зрадами і втратами, намагається відпокутувати їх подвижницькою культуртрегерською працею, невпинним і неймовірно результативним тихим спротивом, маючи певність, що за будь-яких обставин слово не може мовчати.