Земне тяжіння — то лабіринт, з якого ведеться пошук виходу. Чільна роль у тому пошукові належить мистецтву, зокрема вербальному. В книзі обстоюється постулат, що мистецький твір — то своєрідні ліки від, здавалося б, невиліковних недуг свідомості. Автор переконаний: письменник має відображати лише той внутрішній світ, існування якого не може засвідчити ніхто. Цікава й авторська концепція гільбертового простору, що його творять два промені кута зору митця. І збігається цей простір чи не з найбільшим дивом — метафорою...