Книга Вірші одного кіборга

3
2
Код товара: 841172
Формат
Язык книги
Издательство
Год издания
Описание книги

Уявіть, що ви перебуваєте в умовах, коли терези "життя-або-смерть" хитаються, як метроном. Уявіть, що за вашою спиною те, заради чого варто жити. А всередині - пам'ять, що визначає вас як Людину. Війна - це завжди про цінності. Але поетична збірка Миколи Вороніна найменше торкається тем, які часто асоціюються у нас із війною.

Ця поезія - передусім про любов, яка рятує нас. Про те, що тримає нас тут, і те, що змушує нас іти вперед. "Лиш боротись значить жить", - писав Іван Франко, а проте важливіше - пам'ятати, заради чого ми боремося.

Характеристики
Издательство
Количество страниц
168
Отзывы
3
2
Оксана Музика
8 марта 2024 г
Книга від героя фільму Снайпер
Це книга, яку варто мати в бібліотеці, як і варто почитати реальну історію героя фільму Снайпер. Білий Ворон. Через вірші можна проаналізувати багато реальних подій які відбувались під час бойових завдань героя, що є безперечно цінною і цікавою інформацією.
олексій
23 января 2019 г
поезія із шанців?
звичайно, дуже цікаво й важливо почути поезію з окопів. поетичне осмислення досвіду, взагалі особлива, і на мою думку, важлива функція самосвідомості людства в цілому та окремих народів. не секрет, що з окопів другої світової, а ще до того першої світової вийшло багато текстів, що складають скарбницю світової літератури. гуманістичних та міфотворчих текстів, текстів, що більш од цифр складають нам історичну пам'ять. якщо замислитися навіть проекція цього образу "поезії з окопів" на нашу сьогоднішню війну, це теж звідти, з літератури, хоча війна ця гібридна, точно ведеться не з шанців. це теж говорить, що поетичної картинки в нас для сьогоднішнього дня немає. і з появою цієї книжки її не з,явиться. вірогідно, ця творчість для чогось іншого, не для літератури. книжка ж не обов'язково має мати відношення до літератури, чи не так? скоріше за все хлопцям на передовій ці прояви творчої самодіяльності були до душі. можна заперечити, й сказати, що хлопцям на передовій, які боронять країну, живучи в нелюдських умовах немає звідки брати високий пафос і так далі. але приклади наведені вище заперечують подібну поблажливість. графомань є графомань, а поетична мова вона або є, або її просто немає. писання віршів теж має свої закони. можливо для усвідомлення нашого трагічного досвіду нам просто не вистачає дистанції?
1
Возникли вопросы? 0-800-335-425
Cвязаться