Із цією антиутопучною історією я познайомилася завдяки екранізації. Мені тоді настільки сподобалися фільми, що я вирішила одразу взятися за першоджерело, а саме трилогію Джеймса Дешнера «Той, що біжить лабіринтом». Спочатку все було чудово - перша частина була такою ж захопливою і цікавою, як і її екранізація. Книга читалася буквально на одному подиху. Однак далі все пішло не так гладко, адже друга частина виявилася для мене слабшою за попередню. У цій частині сюжет розгортається на фоні випробування вогнем, адже для того, щоб протистояти ворогам Томас і його команда повинна пройти пустелю та місто зомбі. І, на жаль, до кінця цієї подорожі дійдуть далеко не всі... Лабіринт був лише початком. По-перше, тут більше подій, які буквально накладаються одна на одну і орієнтуватися у історії стає важко. По-друге - це персонажі, які мене відверто почали розчаровувати своїми абсурдними діями і постійним ниттям. Але якщо закрити очі на ці недоліки, то книга досить непогана. Однак перша частина для мене все-таки залишається найкращою.

Знайшовши вихід з лабіринту та врятувавшись від гріверів, глейдери сподівались на нове безпечне життя. Та на них чекало ще гірше. Спершу зникає Тереза (більше того - її оголошують зрадницею), натомість з'являється Арис. Він розповідає про іншу групу, які жили у ідентичному лабіринті і також шукали виходу. От тільки там були одні дівчата, поки не відправили його. Потім з'являються психи, трупи і, зрештою, лабораторний Щур. Він трохи прояснює ситуацію, яка відбувається в світі та дає глейдерам нове завдання. Отже, існує організація "БЕЗУМ" («Безпрецедентний експеримент: зона ураження мозку»), що служить одній меті: врятувати цивілізацію від катастрофи. Спалахи на Сонці випалили половину планети, а згодом виявили вірус, що вражає мозок та перетворює людей на психів. Вірус так і назвали - Спалах. Частину людей обрали аби аналізувати їхні реакції. Для них створюють різноманітні Випробування та слідують за діями. Це навіть не експеримент, це створення шаблону. Стимуляція зони ураження і збирання даних. Друга фаза. Випробування вогнем. На наших сміливців чекає подорож прямтрансом, Пеклом, аби за 2 тижні знайти Прихисток. Їх підстерігатимуть металеві кулі, які утворюються з краплин на стелі, неймовірна спека вдень та жахливі бурі з смертельними блискавками вночі, місто з психами, нові знайомі - Бренда і Хорхе. На додачу група "В" (дівчата) і втілення татуювання на шиї Томаса «Має бути вбитий групою „В“». І глейдери знову розпочинають свій біг...

Я книгу прочитала перш ніж дивитися екранізацію другої частини і це було моїм найкращим рішенням. Книга і фільм от просто дві різні історії, більшість деталей було змінено, від чого я була в легкому шоці. Якщо не зрівнювати фільм і книгу, то "Випробування вогнем" є логічним продовженням першої частини "Той що біжить лабіринтом". Друга частина мені здалася більш динамічною, було введено більше нових персонажів, в книзі постійно щось відбувалося, сюжет досить захопливий, хоча моментами логічності вчинкам героїв бракувало особливо Томасу і Терезі. В сюжет привнесли велику долю бойовика, але сцени бойовика досить змазані в кіно вони все ж краще розкриті. Перша частина мені сподобалася менше за рахунок більшої розтягнутості, ця все ж таки динамічніше та якщо брати оригінальність сюжету,то перша частина це справді щось нове, друга просто легкий бойовичок для продовження сюжету. Я очікувала цікавішого сюжету для продовження, все виявилось дуже банально, пошук ліків від спалаху це і є головна ціль книги. Трилогію все ж дочитаю, цікаво чим закінчиться, але велика кількість незрозумілих моментів, надіюсь в останній частині вони будуть прояснені. 8 з 10 для любителів антиутопій.