Ця книга переносить в дитинство, занурює у спогади, розливає тепло по тілу. До цього читала Євгенію Кузнєцову, її Мієчку і Драбину. І вже бачила порівняння, яке можу підтвердити і сама - настрій між цими книгами дійсно схожий, але все ж вони різні. Певно, некрасиво порівнювати обох цих авторок, але це порівняння більше для розуміння, що якщо сподобались книги Кузнєцової, то варто брати і книги Ярослави Литвин. Я, до речі, планую придбати продовження:) Бо "Вілла в Сан-Фурсиско" викликає посмішку і гарний настрій!

❗️Книга для тих, кому потрібно трохи сміливості та віри в себе! 📝 Історія про Олю Синичку, яка на останні гроші купила «трохи» занедбаний дім в селі і намагається з ним впоратись. Повністю в цьому ій допомогає родина, друзі і навіть нові односельчані). Наприклад, за те, що сусідці Оля допомогла створити сторінку в Інсті (на яку за пару днів підписалось 1200 фоловерів), та змусила тата переорати на тракторі город Олі, а той по доброті ще і тонну перегною туди вивалив 🙄😂 🫶🏻 Історія просякнута сучасністю і спогадами з дитинства, гострими жартами, легкою і влучною лайкою. Але найголовніше - ця історія просякнута сміливістю бути собою, родинними відносинами і стійкою вірою в себе. 🤍 Я б назвала цю книгу сучасним українським ромкомом. Любов в сюжеті також є. ✍🏻 Ще раз повторюсь, я обожнюю українських авторів. Бо вони пишуть персонажів так, що неможливо не впізнати себе. Знайомі ситуації, пісні, зрозумілі жарти. Що може бути краще? 📚 Як написано в анотації - ця історія про страшні секрети, які соромно розповісти в пристойному товаристві. І я з цим повністю згодна. 📖 Книга викликала у мене емоції радощів, трохи суму, співчуття, але шаленої радості до героїні, яка жива, справжня, живе своє одне життя, робить помилки, працює над ними і хоч і з острахом, але йде вперед.

Це найкраща книга, що я читала за останній час. Я здивована кількістю негативних відгуків. Підозрюю, що твір сподобається тим, чиї родичі говорять суржиком. Я сміялася вголос і прикінчила книжку за 2 вечори. Чекаю другу частину !!!