Коли приходять перші осінні дощі та холоди, я люблю обирати для читання книги певного типу. Зазвичай це похмурі історії, часом з ухилом у містику, або і у горрор. Цього разу я теж не стала вигадувати велосипед і взяла збірку з чотирьох оповідань - два з них належать перу Роберта Луїса Стівенсона, а ще два написала Луїза Мей Олкотт. Якщо у Стівенсона я подібні твори вже бачила (чого варта тільки "Химерна історія доктора Джекілла та містера Гайда"), то ім'я пані Олкотт на обкладинці мене здивувало, адже її читачі знають перш за все за милими романами про життя сестер Марч. Отже, перше оповідання, назва якого винесена на обкладинку, розповідає про помічника професора, якому доводиться купувати трупи у розорителів могил, щоб інші студенти-медики мали матеріал для практики. Але з часом він розуміє, що далеко не завжди ці люди вже були мертві, коли його "клієнти" до них приходили. Дуже потужне оповідання, яке всього за двадцять три сторінки змогло нагнати дрижаків. Напруга зростає просто з кожним абзацом. Шедевр. Наступне оповідання "Маркгейм" розповідає про чоловіка, що поволі опускався на дно. Читач бачить його по суті вже на ньому - герой скоїв вбивство і збирався пограбувати мерця. Однак цьому перешкодила поява таємничого гостя, яка змушує Маркгейма переосмислити прожите ним життя. Ця історія остаточно переконає вас, що Стівенсон був майстром саспенсу, якщо раптом ще залишались якісь сумніви. Оповідання Луїзи Мей Олкотт вже написані з більшим акцентом на романтику. "Загублені в піраміді, або Прокляття мумії" розповідає про молодого вченого, який знайшов у гробниці мумію єгипетської чаклунки і забрав у неї скриньку з дивними насінинками. Через деякий час цю скриньку знаходить його наречена. Не можу назвати це оповідання супер оригінальним, але це, так би мовити, першопроходець, воно було написано у 1869 році, за кілька десятиліть до повальної моди на все єгипетське і валу історій про прокляття мстивих мумій. Тож було цікаво. "Загадковий ключ і те, що він відкрив" - це за структурою класичний готичний роман, тільки дещо коротший. І це могла б бути просто шикарна історія з похмурою атмосферою і родинними таємницями, якби не її фінал. От фінал мені все начисто зіпсував. Значною мірою саме через це збірка загалом отримує від мене не 5, а 4 зірки.

По-перше, хочу сказати, що ця книга хороша не тільки в плані написання творів, а ще й оформлена доволі загадково. Сам її вигляд вже привертає увагу. По-друге, у цій книзі зібрано одразу історії двох відомих авторів: Роберта Стівенсона та Луїзи Мей Олкотт. Ці історії є містичними, я б навіть сказала готичними, бо у них відчувається атмосфера місця подій. Загалом у всіх історій неочікувані кінцівки, тому ця книга добра ще й тим, що читач зацікавлений сюжетом аж до кінця. У творах Стівенсона переважає реальність тих часів і показано вибір людини у життєвих справах, а у творах Луїзи Мей Олкотт показано події у замках, які відбуваються з поважними особами і вони пов'язані більше з надприродними силами. Отож, раджу прочитати цю книгу, якщо ви прихильник містичного жанру. Вона обов'язково Вас зацікавить. Буде цікавою для підлітків і старше.

Папір тоненький, просвічується. Дизайн обкладинки нагадує Ватека, тобто ліпили все що під руку потрапило. Вичитано текст погано, постійно помилки (особливо дратувало, що не знають коли їх, а коли їхній писати) і друкарські чортики. І хоч би тексту багато було, але ж ні. Перед нами збірка містичних (або не дуже) оповідань від двох письменників (на кожного по два). У Стівенсона це менше містика і більше боротьба добра і зла всередині кожного з його персонажів. Де та межа, яку вони не можуть переступити. У Олкотт містично-пригодницьке. У Викрадачі тіл йдеться про людину, що колись вчилася на лікаря, але в силу певних обставин полишила цю справу. Маркгейм же розповідає історію однойменного злодія, те як він роздумує про своє життя і як дійшов до такого. Фіналом є його усвідомлення де він перебуває зараз і на що ще здатен піти. Загублені в піраміді розповідають про древні прокляття і покарання тих, хто не поважав древні поховання. Але маю сказати, що історія була досить передбачуваною, а оці якісь лабіринти в пірамідах доволі дивними. Я не знавець теми, але щось про лабіринти не чув. Та й ставлення науковців до артефактів ну дуже вже сумнівне. Загадковий ключ і те що він відкрив - це історія однієї родини та їхньої таємниці, по суті навколо цього закручується увесь сюжет. Тут немає містики чи якихось надзвичайних пригод, але загалом читалося легко і досить швидко. Загалом можу сказати, що це коротенька збірка пригодницьких і трішки містичних історій. Нічого надзвичайного, але за ними приємно провести вечір. Можу додати тільки, що історії Стівенсона мені більше до смаку.