Книга Викрадач тіл та інші загадкові історії

Від автора знаменитого роману "Острів скарбів" Стівенсона і не менш знаменитої авторки Олкотт. В цій книзі від таких класиків, маємо по два чудових оповідання, що дає нам збірку з чотирьох невеликих розповідей. На обкладинці "Викрадач тіл" перше з них. Всі роботи авторів будуть цікавими і виділити кращі на мою думку не вийде. Також і через деякі відмінності стилів. Від Стівенсона це все таки приклади перших класичних трилерів і судячи по обкладинці, очікується щось дійсно моторошне. Так воно і було, коли такі твори вийшли в світ, зараз же сучасного читача таким не на жахати, тому можна рекомендувати навіть не любителям жанру. А от у Оллкот, по загальному сюжету, твори повністю подібні, загадка котра розкривається в кінці. Різниця в романтичному напрямі, сюжети переплітаються з такими елементами, коли ж Стівенсон в своїх оповіданнях повністю зосереджений підігріти гострими відчуттями сюжет. Так би мовити "загадковості" в творах неочікувано багато, розв'язки і відповіді будуть дійсно неочікувані.

Один видатний письменник сказав: "Все, що є в світі, знаходиться в книгах; всього того, чого немає в світі, теж знаходиться в книгах". Важко з цим не погодитися. Вперше "Викрадач тіл" я читала в збірнику жахливих оповідань і була нескінченно вражена описаним, взагалі все що написав Роберт Льюїс Стівенсон так чи інакше вражає мене до глибини душі. На мій погляд один з найцікавіших письменників свого часу, якого читаєш не відкладаючи книгу на завтра. Такий же і Марк Твен, але мова зараз не про нього. Ця коротка розповідь вперше опублікована в грудні 1884 році в лондонському виданні Pall Mall Christmas Extra. Оповідання відноситься до історичних, тому що його сюжет навіяний історією единбурзького анатома Роберт Нокса і анатомічних вбивств, скоєних Берком і Хером в 1820-і рр. Написання повісті пов'язано і з сімейною історією Стівенсона, дядько якого навчався у Нокса, виходить що в оповіданні немає ні слова вигадки і заснований він на реальних подіях. Розповідь ця трошки моторошна, бо мова заходить про викрадання тіл, тобто мерців, а таке завжди читати сумно... Чотири старих приятеля, серед яких був літній шотландець Феттс в минулому лікар, вечорами влаштовували посиденьки в залі готелю "Джорж". Ось так за кухлем підбадьорливого напою Феттс згадував давню історію, коли зовсім юним він з напарником викрадали трупи. Тоді це здавалося звичайною справою, адже через препарування лікар дізнавався всю анатомію людини, вивчав кожен орган і на основі вивченого матеріалу зумів поставити вірний діагноз від чого саме помер пацієнт. Сталося одного разу молодому Феттсу з помічником викрасти труп недавно померлої жінки. Мішок з трупом звалили на віз, а самі влаштувалися між ним, ну і страху натерпілися тоді викрали, тому як пізніше з'ясувалося, що в мішку лежав труп зовсім іншої людини.

По-перше, хочу сказати, що ця книга хороша не тільки в плані написання творів, а ще й оформлена доволі загадково. Сам її вигляд вже привертає увагу.

По-друге, у цій книзі зібрано одразу історії двох відомих авторів: Роберта Стівенсона та Луїзи Мей Олкотт. Ці історії є містичними, я б навіть сказала готичними, бо у них відчувається атмосфера місця подій. Загалом у всіх історій неочікувані кінцівки, тому ця книга добра ще й тим, що читач зацікавлений сюжетом аж до кінця.

У творах Стівенсона переважає реальність тих часів і показано вибір людини у життєвих справах, а у творах Луїзи Мей Олкотт показано події у замках, які відбуваються з поважними особами і вони пов'язані більше з надприродними силами.

Отож, раджу прочитати цю книгу, якщо ви прихильник містичного жанру. Вона обов'язково Вас зацікавить. Буде цікавою для підлітків і старше.

Папір тоненький, просвічується. Дизайн обкладинки нагадує Ватека, тобто ліпили все що під руку потрапило. Вичитано текст погано, постійно помилки (особливо дратувало, що не знають коли їх, а коли їхній писати) і друкарські чортики. І хоч би тексту багато було, але ж ні.
Перед нами збірка містичних (або не дуже) оповідань від двох письменників (на кожного по два). У Стівенсона це менше містика і більше боротьба добра і зла всередині кожного з його персонажів. Де та межа, яку вони не можуть переступити. У Олкотт містично-пригодницьке.
У Викрадачі тіл йдеться про людину, що колись вчилася на лікаря, але в силу певних обставин полишила цю справу. Маркгейм же розповідає історію однойменного злодія, те як він роздумує про своє життя і як дійшов до такого. Фіналом є його усвідомлення де він перебуває зараз і на що ще здатен піти.
Загублені в піраміді розповідають про древні прокляття і покарання тих, хто не поважав древні поховання. Але маю сказати, що історія була досить передбачуваною, а оці якісь лабіринти в пірамідах доволі дивними. Я не знавець теми, але щось про лабіринти не чув. Та й ставлення науковців до артефактів ну дуже вже сумнівне.
Загадковий ключ і те що він відкрив - це історія однієї родини та їхньої таємниці, по суті навколо цього закручується увесь сюжет. Тут немає містики чи якихось надзвичайних пригод, але загалом читалося легко і досить швидко.
Загалом можу сказати, що це коротенька збірка пригодницьких і трішки містичних історій. Нічого надзвичайного, але за ними приємно провести вечір. Можу додати тільки, що історії Стівенсона мені більше до смаку.