"Давати шанс іншим означає відкривати для них своє серце. Дозволяти собі бути чутливим до настрою, емоцій та почуттів іншої людини..." "І все ж колись настане той час, і диво, справжнє диво станеться зі мною. І хоч наївності з кожним роком все менше, вірити в це хочеться з роками все більше" Головна героїня книги Віка - дуже романтична і мрійлива дівчина. Вона працює в агентстві своєї мрії, щоправда, поки що не дизайнером. Але ж головне - зачепитися, а там гляди і доля підкине тобі щасливий шанс. І справді - такий шанс у Віки буде. Однак доля має досить специфічне почуття гумору, і разом із шансом на успішну кар'єру підкине дівчині ще й привида з минулого. Ним буде новий бос Віки, а за сумісництвом - шкільне кохання, яке закінчилося серйозною особистою драмою. Відверто кажучи, в підлітковому віці ця історія сподобалася би мені більше. Зараз же під час читання в мені кричав скептик і голос здорового глузду - кричав на обох героїв любовної історії. І Вікторії і Кирилу бракувало простої відвертої розмови. Замість цього кожен ховався у свій панцир, як та черепаха і довго мусолив у голові непроговорені діалоги. І так, на жаль люди часто так роблять. Але мене це страшенно дратувало. Якщо ж відкинути свого внутрішнього скептика, то ця книга - як мила і наївна мелодрама.