Відьми за кордоном Террі Пратчетт. Це третя книга з циклу про Відьом який я читаю не попорядку і в принципі не маю з цим якихось великих проблем. Мені здається, що ці книги читаються навіть не ради сюжету як такого, а заради атмосфери та алегорій Обожнюю сера Террі за його талант поєднувати непоєднуванне. Як тут - Новий Орлеан, вуду і казки про фей і принцес. До того ж його тонка іронія над бажанням людей зробити добре відразу - всім зчитується добре і через десятиліття. Коли відьма помирає, а вона знає точну дату і час,то завжди залишає по собі послідовницю. Тим паче якщо помирає відьма хрещена фея. Але якщо послідовниця "зелена", то потрібен хитрий план, щоб змусити більш досвідчених жіночок понаглядати перший час над новобранцем. І цей хитрий скеровує трійцю відьом в далеке-далеке королівство, де маленька дівчинка прибирає на кухні і чекає свого весілля з принцом. Але чи все є таким як здається на перший погляд?

«Відьми за кордоном» є третьою книгою із циклу про «Відьом», в якому часто зустрічаються певні персонажі (як і в даній книзі) – відьми Маграт Часник, Бабуня Дощевіск, Тітуня Огг та її старезний кіт Грібо. Як і в попередні рази, на відьом чекають несподівані пригоди, повні небезпек. Все починається зі смерті відьми, яка паралельно також мала статус хрещеної феї. Як і всі відьми вона наперед передчувала момент своєї смерті, тому заздалегідь потурбувалася про спадкоємицю, яка унаслідує чарівну паличку та її магічну силу. Знаючи, що спадкоємиця ще «зелена» для такої справи, відьма робить так, щоб разом із нею у подорож до іншої країни подалися старші й набагато досвідчені відьми. Перед Бабунею Дощевіск, Тітунею Огг та Маграт постає довга дорога. Осідлавши мітли, відьми відбувають у подорож, прихопивши із собою сімейні загадки, сварки та намагання не повбивати одна одну. Пратчетт не був би собою, якби не зробив книгу гумористичною, хоча і напрочуд серйозною. Незнання відьом правил тих чи інших країн та їх характер перетворювали чималу кількість ситуацій потішними.

"Ведьмы заграницей" от Терри Пратчетта. Вроде и неплохая книга. Не то чтобы прям интересная, но почитателям творчества Терри Пратчетта - вполне подойдет. А лично мне понравилась не очень. Несколько скучноватой оказалась данная книга. Вначале так вообще было непонятно, надо отправляться всем троим ведьмам или все же стоит одной Маграт путешествовать. Да, потом добавляют книге плюсов такие герои как Смерть и кот (а порой человек) Грибо. Наверное, книга планировалась выйти смешной - и порой так и бывало. Но в целом совершенно непонятно к чему ее отнести. Сказки в этой книге живут своей отдельной жизнью. Отдельное отношение тут к ведьмам, а особенно к феям-крестным. И к волшебству. Наверное, многим книга подойдет и понравится. У нее вполне логический сюжет и финал. Добро побеждает зло, и все такое. Но никакой пользы извлечь из книги не выйдет - так, почитать в свое удовольствие. А вот картинок очень не хватает - хотя бы маленьких и простых. Но прикольных и смешных. Карикатурных. Было б интереснее читать.