Події книги розгортаються у місті Арборрені, яке стоїть на межі світу людей і вампірів, розділених магічним бар’єром. У центрі історії дві колишні подруги Ава та Кає, які опинилися по різні боки війни: одна стала вампіркою, інша вступила до ордену чаклунів Полум’я. Світ тут досить простий: щось на кшталт середньовіччя з магією, тільки з полюванням на вампірів замість відьом. Легенда світу проста, але логічна, проте більшого ця історія не потребує. Авторка намагається підняти важкі теми — насильство в сім’ї, расизм, соціальну несправедливість, самотність душі. Вони зачіпають, але все ж подані радше поверхнево. Цікава ідея, що добро і зло не бувають абсолютними, навіть якщо так здається на перший погляд. Головні героїні прописані непогано. Кає мала б бути центром внутрішньої драми, але її поведінка часто віддавала інфантильністю. Ава ж виглядала набагато зрілішою і переконливішою: її шлях прийняття себе як вампірки справді було цікаво читати. Інші персонажі залишились радше фоном, особливо антагоністи, які вийшли пласкими й нецікавими. Квір-лінія є, але глибини їй бракує, вона виглядає штучно. Сюжет починається інтригуюче, але фінал розчарував. Головного злодія прибрали занадто швидко й без сильної логіки, «погані» персонажі гинуть один за одним, а головні героїні стають суперсильними за законами жанру. Хотілося більше глибини, коли ти в передчутті останньої битви, вже готовий «закохатися в антагоніста», бо зараз мала б бути його історія та чому він такий, а в результаті лишилось відчуття поспіху. Водночас стиль письма мені справді сподобався. Кожен розділ ведеться почергово від імені героїнь, і цей прийом вийшов вдалим: він додає глибини, дозволяє побачити історію з обох сторін. Книга читається легко, описи світу і персонажів яскраві й атмосферні. Загалом «Відьма і вампірка» подається як нове прочитання «Рапунцель», але без анотації на сайті я б цього й не здогадалася. Моя оцінка: 3/5 Світ — 5/5 Персонажі — 2/5 Стиль — 5/5 Сюжет — 3/5 Теми — 3/5 Враження змішані: гарна задумка й приємний стиль, але слабкий фінал і поверхневе розкриття проблем не дають книзі стати чимось більшим.

Тема розкрита добре: самотність, непорозуміння від оточення, неприйняття соціумом. Підіймаються важливі теми. Але, скоріше за все, аудиторія даної книги – підлітки. Всесвіт пропрацьований бездоганно. Мені дуже сподобались описи, змальовувала у своїй голові все до найменших деталей, поринула туди, як у казку. Персонажі. Це окреме розчарування. Головна героїня скидається мені на якусь Мері С'ю. Занадто багато емоційних гойдалок, непорозумінь між самими героїнями. Описи дій скидаються на фанфік.

Так, поки що подобається, бо не розчарувався у власному виборі. Однак, о українські боги - перекладачка маю певність, або геть не читає українською. або українських книг. авторів та перекладів українською. Такого засміченого русизмами та мовними непорозуміннями ще треба пошукати. А мова то в авторки Флорес Франчески досить проста, але потребує особливого підходу до ракурсу ведення оповіді. І от переладачка його вловила, та не впоралася бо геть не знається на укранській. Про те, що книга зацікавила саме лесбо-тематикою, ще й вампірятиною, ще й відьмацтвом (досить нуднуватим та підлітковим) - це свідомий вибір, як мій, так і очевидно перекладчки. Але ж треба їй було і на власні сили розраховуватися: чи впораєшся? Не впоралася і тому ледь не погубила доволі гарну книжулю. Ось і все, що хотів сказати. Це тема про дуже самотніх людей, просто глибочезної людської самотності, котрих не визнають або не розуміють інші. Це тема крайньої самотності дуже особливих людських душ, тіл, крові, бажань та світогляду - сексуального чи "релігійного". Ось тому і обрано персонажами відьму та вампірку, та ще й люблячих подружок.